Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДО КОШИКА ІСТОРІЇ DESPEDIDA SALOME НАТАЛІЯ КУЗЯКІНА ЛЮДСЬКІ ДОЛІ XX вік доходить до кінця, а ми й досі вишукуємо матеріяли про мистців, яким колись нове століття заповідало щасливу юність і повноту виявлення твор чих сил. Спокійно, добре починалося це криваве століття... 1. Ж ІН К А , ЯКІЙ Щ А С Т И Л О ? Так виглядає доля Олександри Екстер, театраль ної малярки з Києва, яка зустріла революцію 1917 р. у розквіті обдаровання і європейського рівня куль тури. Природа багатьом жінкам дарує художній смак, вони здатні до гнучкої розробки вже знайдених істин. Відкриття ж нового та ще й у малярстві, яке, насам перед, важка фізична праця, — то доля чоловіків. Коли жінка лишає сучасникам пам’ять про спалахи свого короткочасного буяння — їй поталанило. Олександру Екстер (Григорович) визнали ще у 1910—1924 роках. Тоді вона, разом із гамірливою групою російського аванґарду, де тон задавали про- вінціяли з Півдня, зокрема ’’малороси” брати Бурлю- ки, входить у художній світ. Потім про неї ніби при забули, а в останнє десятиліття, у зв’язку із заці кавленням українським аванґардом, знову згадали (відзначимо тут статті Д. Горбачова). І ось, нарешті, з’явилася велика книга російською мовою "Олексан дра Екстер” (1993), написана киянином Георгієм Ко валенком, який з 20 років живе у Москві. Уперше загадкова Екстер, закрита досі у люд ських обставинах життя, підійшла до нас трохи ближ че. Бо для сучасників образ її роздвоювався: то скромна, легка за характером жінка, то — дама з богеми. То холодний, штучний мистець, а то — гарячий, темпераментний. З погляду одних — ти пова ’’француженка”, відірвана від рідного ґрунту. А на смак інших — малярка, що під космополітичним одягом кубофутуризму зберегла міцний зв’язок з українською народною культурою. Книга Коваленка широко, всебічно з’ясовує про фесійні проблеми театрального живопису Екстер. Та до психологічного пізнання її художньої натури автор робить тільки перші кроки. Нам, читачам, недодано у характеристиці родинного оточення, гімназійних обставин, взагалі київського середовища 1890—1900-их років, яке формувало смаки Асі Гри горович. Можна тільки здогадуватися, що батько її, Олександер Оврамович, як переважна більшість київ ського чиновництва, тримався російської мови і від повідної орієнтації. Про матір взагалі нічого не знаємо. З погляду сучасного розуміння ваги дитинства у формуванні будь-якої натури, а особливо художньої, цей прорахунок ставимо на карб авторові. 1899 р. вродлива тоненька панночка, з вигляду ’’малоросійська” шляхтянка, входить у принадний світ культурного Києва. Вона закінчила гімназію. Загля дає у художнє училище, відвідує театри. У 21 рік одружується із кузеном — адвокатом Миколою Екстер. Знаємо про нього, що Екстери належали до київської еліти, мали власний будинок на Фундукле- ївській. Молода дама влаштовує у мансарді художню майстерню-сальон для знайомих і тим приваблює молодь. Чотири роки господиня вирішувала чим є для неї живопис — формою розваги заможньої дами чи покликанням і, отже, професією. 1906 року Екстер повертається до занять у Художньому училиці, на ступного року їде до Парижу вчитися. Вибір зроб лено. З того часу вона шукає у мистецтві власний тон, входить у середовище міжнародного аванґарду, живе переважно у Москві, Петербурзі, Парижі. У тому всесвітньому мистецькому місті, яким був довоєнний Париж, доводилось аж надто дорого платити за можливість стати художником. Афіша спектаклю "Соломея", 1930 рік. Художники В. і Т. Стенберґи. Poster announcing the play “Solomeja" by artists V. and T. Sternberg. 1930.
Page load link
Go to Top