Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАЛИЙ ШКОЛЯР Ой як був я ще маленький, то пестився коло неньки. А тепер вже не пещуся. Беру книжку та й учуся. Скоро рано дзвінок вчую, зараз в школу я мандрую. Одягу я не шукаю, бо в порядку все складаю. В школі добре я міркую. Все затямлю, що почую. За те вчитель мене любить. Батько, ненька приголубить. Ой нема то так нікому, як школярику ма лому. Він не журиться ніколи. Бере книжку, йде до школи. А в тій книжці образочки, а в тій книжці співаночки. І наука і забава, бо та кни жечка цікава. Бо та книжка — рідна ненька. Притулю їй до серденька. Усі листки прочитаю. Скарб науки призбираю. ’’Веснянка” (Букварева читанка). Коломия, 1919 р. Це було маленьке, маленьке яблучко. Серед інших яблук, що росли на гілочках розложистої старої яблуні, воно було найменше. З заздрістю поглядало на своїх братіків і сестричок. — Які вони великі, товстенькі, рум’яні ро стуть! Ніколи мені не бути таким! — сумно думало воно. ^ Прибігли до садочка діти, заглядали на яблуню. Все вишукували собі найкращих яблу чок. Наближалося свято Спаса. Кожна дитина хотіла віднести посвятити в церкві своє яблучко в той день. Діти намічували яблучко, яке кожне з них хотіло зірвати того дня. А маленького яблучка ніхто не помічав... — Оце на самому вершечку моє! — сказав Михайлик. — Я сам полізу його рвати... — А це на третій гілці, праворуч, моє! — вирішила Марійка. — А моє буде на другій гілці ліворуч! — підстрибнув, шарпаючи гілочку, малий Юрко. А маленька Орися сумно мовчала. Вона не могла знайти для себе яблучка. їй трудно було побачити горішні віти, а нижчі були порожні. Тільки наше маленьке, маленьке яблучко захо валось під листочком на нижній гілочці. Воно почуло дитячу розмову та й виглянуло з-під листя. — Ну, а ти, Орисю, знайшла собі яблучко на свято Спаса? — запитав Орисю Михайлик. Дівчинка почервоніла і вже хотіла сказати ” ні”, коли раптом побачила маленьке яблучко. — Оце... моє... — відповіла вона тихенько та показала на маленьке, маленьке яблучко. — Оце? — перепитав Михайлик. Він здвиг нув плечима. — Таке маленьке й зелене? Ніколи воно не буде готове до свята Спаса! Орися стояла та очима, повними сліз, диви лася на своє маленьке, маленьке яблучко. Далі схилила голівку та пішла з садочка. Зажурилося мале яблучко. Хотілось йому теж, щоб дітки віднесли його разом із іншими до церкви в день свята Спаса. І стало воно питати всіх навкруги, що йому робити, щоб вирости скоріш і стати таким великим, як інші яблучка. Та ніхто йому нічого не міг сказати. Одні не знали, інші не мали часу. Але одного разу пролітав над садочком старий ворон. Він сів відпочити на гілці старої ЯК МАЛЕНЬКЕ, МАЛЕНЬКЕ ЯБЛУЧКО СТАЛО ВЕЛИКИМ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
