Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Катерина (в центрі) та Іван (справа) Мирдаліки з мамою (тр е тя зліва) та частиною дітей і внуків. Ф ото М. Мушинки. Kateryna (center) and Ivan (right) Murdik with mother, children and grandchildren. Photo by M. Murdik. полюбили. Полюбили не словом, а ділом. Крім додаткової допомоги, які одержує кожна сім’я, вони ніякої підтримки від держави і ні від кого іншого не одержали. Катерина змушена була зали шити роботу у взуттєвій фабриці, а тим втратила на той час солідну платню — 2,800 корон в місяць. Згодом її прийняли прибиральницею в Курівській школі — за 680 корон місячної платні. Іван тяжко захворів. Після річного лікування його перевели із водія автобуса на посаду механіка, понизивши плат ню майже наполовину. Нині, після 36-річної праці на одному і тому ж підприємстві, він заробляє 3,500 корон (100 долярів). Дружині дали ’’заслужену” пенсію — 1,200 корон. Факт, що вона виховала вось меро дітей, з того четверо ’’чужих” сиріт, не врахував ніхто. Багатством родина Мирдаліків ніколи не гойну- вала. Та були в них чесні робочі руки, а до роботи вони привчали і дітей. Менше сто курей, качок та гусей ніколи на їх дворі не бувало, а в хліві — двоє- троє поросят, корова, теля. Був свій город, своє домашнє господарство. Якось зводили кінці з кін цями. Іван був майстром на всі руки: вмів ремонтувати не лише трактори та автомашини, але й телевізори, радіо, холодильники. Катерина ще й тепер на ба биних ’’кроснах” тче чудові килими. Роботи ніколи в них не бракувало, найкращим свідоцтвом чого є їх вироблені руки. Треба сказати, що допомагали при вихованні дітей теж дідо й бабуся — батьки Івана. А виховані діти зразково. Всі восьмеро успішно вчилися в сільській українській школі та позакінчу- вали середні школи. Всі ходили і ходять до церкви, люблять рідну мову, народні пісні, звичаї. В родині ніхто ніколи різниці між власними і адоптованими дітьми не робив. Навпаки, тим другим приділяли більше уваги, щоб надолужити їм втрату власних батьків. Вуйко став для них татом, а тітка — мамою. Всі вже вийшли ”в люди”. Данило закінчив Пряшів- ську електротехнічну школу і одружився, Петро вив чився на автомеханіка, Іван — електротехнік, нині — на військовій службі, а Еріка цього року матурує в медичній школі у Левочі. Власні діти теж піднялися на свої крила: найстарша Марія стала учителькою, Вожена — кравчинею, Емілій — машинобудівником, а Катерина, похресниця небоги Зузани, працює техні ком на взуттєвій фабриці. Кожному з них батьки справили весілля (а менше двісті людей на жодному весіллі не було). Мати, згідно з народною традицією, кожному подарувала до подружнього життя перину, подушки і всю ’’ви баву”. А скільки гусей для цього потрібно було виг одувати, оскубати і скільки пір’я ’’попороти”, — знає лише вона сама. Нині на її дворі сорок гусей, бо ще треба перини трьом наймолодшим дітям — адопто ваним (цього слова вона не любить, бо для неї всі діти — рідні). Нині діти Івана та Катерини розійшлися по світі, однак про рідну батьківську хату ніхто з них не забуває. Дружня сім’я Мирдаліків збирається і по кілька разів у рік. Цього року за великоднім столом було їх 28: восьмеро дітей, п’ятеро зятів і невісток, 12 внучат, бабуся і вони двоє. Як заспівали ’’Христос воскрес” — аж стіни дрижали. Всі помістилися в батьківській хаті і були щасливі, що мають таких добрих батьків. А щасливі були й вони, бо бачили на власні очі, що їх робота, недоспані ночі і тяжкі переживання за долю кожної дитини не були мар ними. Рік 1994-ий проголошено Роком Родини. Про ро дину як головну клітину суспільства написано ба гато. Родина Мирдаліків є справді зразковою. А за це належить щира подяка Катерині та Іванові.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
