Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
громадської праці. Вона також зуміла використати назріваючі можливості і кинути готові ресурси органі зації для найкращого добра української спільноти в США і України взагалі. Ознака доброго адміністратора — це вміння зао хотити організацію до праці. Тут хист Іванни Ро- жанковської проявлявся на всіх рівнях організації. Що більше, вона пішла поза організацію, намагаю чись наладнати безперебійну проблему усіх жіночих організацій світу — проблему молоді. Жінки розу міють своє другорядне становище тільки тоді, коли на власній шкірі відчувають подвійний тиск мате ринства і заробіткової праці. До того часу жіночі товариства — то для них справа старшого покоління. Користаючи з відновленого зацікавлення жіночим рухом в американській спільноті, Союз Українок Америки під головством Іванни Рожанковської зорга нізував серію успішних конференцій під гаслом ’’Українська жінка у двох світах”. Ці конференції, які відбувалися двічі, переконали так зване молодше покоління в доцільності праці в жіночих організаціях. Знову ж Іванна Рожанковська своєю енергією, напо легливістю і невмінням прийняти ”ні" за відповідь, зібрала ланки таких самих молодих активних жінок — як були вона і її покоління — і показала їм не повторення історії, а щось набагато важливіше — організаційні рамки, з допомогою яких твориться нова історія. В особі Іванни Рожанковської пов’язується рід кісне зрозуміння важливости історії з рівно яскравим поняттям про неможливість, щобільше, недоцільність її відтворення. Треба зрозуміти історію, щоб знати власну силу і зрозуміти своє місце у цілій ланці народу і громади, щоб не відкривати відкритих Америк, і щоб відчути свою гідність. Союз Українок Америки під головством Іванни Рожанковської умож ливлював дослідження над історією жіночих рухів на Україні і серед українок. Але водночас Союз Укра їнок Америки під головством Іванни Рожанковської промощував шлях Україні на різних міжнародних форумах. Слід згадати, що перше визнання голодо мору на Україні речником колишнього Радянського Союзу сталося напередодні офіційної Конференції ООН у Найробі, Кенії, в липні 1985 року. Під час обговорення політично мотивованих голодоморів у світі. Ніна Ковальська з Києва зі сльозами на очах говорила про голод в Україні в 1933 році, коли деякі жінки Заходу намагалися заглушити її і нас при ній. Заслуга Іванни Рожанковської полягає в тому, що навіть ще тоді, в 1985 році, коли самостійна Україна без СРСР була мрією, а не передбачуваним фактом, прийняла можливість того, що офіційний представ ник Радянської України може почати змінювати обличчя. На недержавному форумі в Найробі жінки з України приходили на сесії, в яких брали участь членки Союзу Українок Америки не щоб атакувати нас, як це бувало на інших міжнародних з’їздах, а щоб навчитися про жіночі рухи в їхній власній Україні, про які вони нічого не знали. Перше міжнародне визнання і перший публічний протест проти промовчання катастрофи в Чорнобилі відбувся на конвенції Міжнародної Ради Жінок, що якраз закінчувалася в Лондоні через день після вибуху. Не тільки Іванна Рожанковська входила в американську делегацію, але й інші членки СУА. У нас усіх вже була мережа, так що протест вийшов не від якоїсь еміграційної групи, а від представниць трьох країн. Без попередньої праці Іванни Рожанков ської, яка настоювала, організувала і притягла жінок-українок до Міжнародної Ради, це було б неможливе. Завдяки Іванні Рожанковській Союз Українок Америки також вийшов на міжнародну арену вели чавим прийняттям в 1988 році для відзначення сто ліття Міжнародного жіночого руху, на якому було понад чотириста представниць жіночих організацій цілого світу. Був там, до речі, і це сьогодні можна сказати, консул України з дружиною, не дуже офі ційно, але — дружньо. Так творилися зв’язки майбут нього з сучасним, на канві, затриманій організацій ною працею СУА. Заслуга Іванни Рожанковської в структурі і праці СУА полягає особливо в тому, що вона вміла про вести в життя зрозуміння та дотримання норм органі заційної поведінки проведення праці, як зборів, так і щоденного наладнання праці. Ця культура громад- ськой дії залишиться як ще один здобуток поєднання матірного Союзу Українок з новим американським світом і його вжиття англійських законів парлямен- тарної поведінки. Іванна Рожанковська — це тип, який жінки в Україні тридцятих років називали ’’новий тип жінки”. Для тих з нас, які не мали наявної України і які будували собі її як якусь складанку, людина типу Пані Голови, Пані Іванни Рожанковської, творила і творить міст між модерним світом і громадськими організаціями з історичним минулим. Не треба виби рати між світами, можна бути заразом у всіх. Союз Українок Америки під головством Іванни Рожанков ської став наявним доказом ефективности такого підходу, зрозуміння, що без організаційного підлож- жя та устійненої правової системи праця одиниць піде намарно. Іванна Рожанковська у великій мірі допомагала, наполягала, організовувала авдиторії для того, щоб я опрацювала історію Союзу Українок. Але Союз Українок Америки під головством Іванни Рожанков ської ввійшов в історію своєю важною працею, а не тільки історичним минулим. На многая літа, Пані Голово, до дальшої праці! Марта Богачевська-Хом’як
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
