Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
яблуні. Тоді й наше яблучко його теж запитало: — Пане вороне, може ви мені скажете, як мені вирости швидше? — А ти не знаєш? — здивувався ворон. — Ото й чудне ти, як бачу! Та ж ти ростеш на гілочці, то попроси листячко, щоб допомогло гілочці добувати зі стовбура соки, а стовбур хай попросить корінці, а корінці хай попросять матір-землю. Земля дасть потрібну тобі поживу в соках. Ти пий їх, а вдень обертай до сонечка свої щічки, щоб воно цілувало тебе. А раненько вмивайся росою! Та не лінуйся все це робити, то побачиш, як незабаром виростеш у гарне, рум’яне, повне та соковите яблуко! Ще й краще інших виспієш! Ворон полетів собі далі, а яблучко послу хало його поради. Гарненько вмивалося росою, тягнуло соки з землі, а вдень оберталося всіми боками до сонечка. А воно цілувало, вигрівало яблучко й від цього маленьке яблучко червоніло і ставало солодким. Не счулося воно, як стало великим, соковитим, пахучим, а щічки були в нього червоні, червоні! Прийшло свято Спаса. Знов прийшли до садочка діти. На цей раз вони принесли з собою гарну полив’яну миску. Там уже лежав щільник, повний золотистого пахучого меду, та китиця пшеничного колосся. Кожна дитинка зірвала своє яблучко та поклала в миску, і Орися зірвала наше яблучко та теж поклала туди. А Михайлик тут і при гадав: — Ну, а де ж твій нещасний зелепуг, Орисю? От будеш ти на Спаса без яблучка! — глузливо запитав. Він хотів подрочити дівчинку. Та не вдалось йому. Орися показала своє яблучко. — Дивись, яке гарне виросло! — здивувався Михайлик. Дивувалися з ним й інші діти. А яблучко знало, чому воно виросло і вис піло так гарно. — Добрий ворон! Він старенький, то все знає! Це він мене навчив! — думало воно. Але Орися краще знала, чому яблучко виросло таке гарне. Вона нікому цього не сказала, як моли лась щовечора, як прохала Господа, щоб її яблучко поспіло на свято Спаса. І взяли діти свою миску та пішли з нею до церкви. А там було гарно. Дзвони врочисто гули, хор радісно співав, а потім усі вийшли з церкви, поставили свої миски з овочами й медом на зелену траву, засвітили свічечки коло них, а священик обходив усіх навколо, кропив миски свяченою водою і молився. І сонечко посилало свої гарячі цілунки дітям і всім людям. Всі молилися й дякували Богу за гарний урожай. Маленьке, маленьке яблучко, що стало гарним, великим, чуло себе теж щасливим, що буде теж корисним для людей, як й інші яб лука. НІНА НАРКЕВИЧ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
