Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Катерина (в центрі) та Іван (справа) Мирдаліки з мамою (тр е тя зліва) та частиною дітей і внуків. Ф ото М. Мушинки. Kateryna (center) and Ivan (right) Murdik with mother, children and grandchildren. Photo by M. Murdik. полюбили. Полюбили не словом, а ділом. Крім додаткової допомоги, які одержує кожна сім’я, вони ніякої підтримки від держави і ні від кого іншого не одержали. Катерина змушена була зали шити роботу у взуттєвій фабриці, а тим втратила на той час солідну платню — 2,800 корон в місяць. Згодом її прийняли прибиральницею в Курівській школі — за 680 корон місячної платні. Іван тяжко захворів. Після річного лікування його перевели із водія автобуса на посаду механіка, понизивши плат ню майже наполовину. Нині, після 36-річної праці на одному і тому ж підприємстві, він заробляє 3,500 корон (100 долярів). Дружині дали ’’заслужену” пенсію — 1,200 корон. Факт, що вона виховала вось меро дітей, з того четверо ’’чужих” сиріт, не врахував ніхто. Багатством родина Мирдаліків ніколи не гойну- вала. Та були в них чесні робочі руки, а до роботи вони привчали і дітей. Менше сто курей, качок та гусей ніколи на їх дворі не бувало, а в хліві — двоє- троє поросят, корова, теля. Був свій город, своє домашнє господарство. Якось зводили кінці з кін цями. Іван був майстром на всі руки: вмів ремонтувати не лише трактори та автомашини, але й телевізори, радіо, холодильники. Катерина ще й тепер на ба биних ’’кроснах” тче чудові килими. Роботи ніколи в них не бракувало, найкращим свідоцтвом чого є їх вироблені руки. Треба сказати, що допомагали при вихованні дітей теж дідо й бабуся — батьки Івана. А виховані діти зразково. Всі восьмеро успішно вчилися в сільській українській школі та позакінчу- вали середні школи. Всі ходили і ходять до церкви, люблять рідну мову, народні пісні, звичаї. В родині ніхто ніколи різниці між власними і адоптованими дітьми не робив. Навпаки, тим другим приділяли більше уваги, щоб надолужити їм втрату власних батьків. Вуйко став для них татом, а тітка — мамою. Всі вже вийшли ”в люди”. Данило закінчив Пряшів- ську електротехнічну школу і одружився, Петро вив чився на автомеханіка, Іван — електротехнік, нині — на військовій службі, а Еріка цього року матурує в медичній школі у Левочі. Власні діти теж піднялися на свої крила: найстарша Марія стала учителькою, Вожена — кравчинею, Емілій — машинобудівником, а Катерина, похресниця небоги Зузани, працює техні ком на взуттєвій фабриці. Кожному з них батьки справили весілля (а менше двісті людей на жодному весіллі не було). Мати, згідно з народною традицією, кожному подарувала до подружнього життя перину, подушки і всю ’’ви баву”. А скільки гусей для цього потрібно було виг одувати, оскубати і скільки пір’я ’’попороти”, — знає лише вона сама. Нині на її дворі сорок гусей, бо ще треба перини трьом наймолодшим дітям — адопто ваним (цього слова вона не любить, бо для неї всі діти — рідні). Нині діти Івана та Катерини розійшлися по світі, однак про рідну батьківську хату ніхто з них не забуває. Дружня сім’я Мирдаліків збирається і по кілька разів у рік. Цього року за великоднім столом було їх 28: восьмеро дітей, п’ятеро зятів і невісток, 12 внучат, бабуся і вони двоє. Як заспівали ’’Христос воскрес” — аж стіни дрижали. Всі помістилися в батьківській хаті і були щасливі, що мають таких добрих батьків. А щасливі були й вони, бо бачили на власні очі, що їх робота, недоспані ночі і тяжкі переживання за долю кожної дитини не були мар ними. Рік 1994-ий проголошено Роком Родини. Про ро дину як головну клітину суспільства написано ба гато. Родина Мирдаліків є справді зразковою. А за це належить щира подяка Катерині та Іванові.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
