Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Узимку в лісі багато звірів спить. З початком холодної пори гладкі, неповороткі борсуки за лазять у нори й засинають на цілу зиму. Куняє їжак у теплій ямці, укритій сухим листям. Під буреломом в барлозі солодко сопе ведмідь. Сплять звірі. Не чутно їм, як тріщать люті морози, метуть злі хурделиці, виють голодні вовки. Сплять аж до весни. Напровесні в лісовій хащі прокинулися бор суки. Вони б ще поспали, але щось заважало їм, якісь дивні звуки ширяли у вологому весня ному повітрі: то начебто рипіли дерева, то щось ляскало й булькало. — Що воно таке? Звідки цей шум-гам? — дивувалися борсуки, блукаючи навколо своїх нір і нічого не розуміючи спросоння. — Хто це мене розбудив так рано? — бурчав їжак, вилазячи із своєї ямки. — Ви навіщо мене розбуркали? — заревів ведмідь, вибираючись із барлога. Він тоді хо роший, як спить. — Не дали сну додивитися, тільки-но вулика розпечатав, а ви розгомоні лися... Ось я вам! — Нас самих розбуджено, шановний сусіде, — виправдовувались борсуки. — Ось послухай-но, — додав їжак. Сердитий скуйовджений ведмідь, потира ючи відлежані за зиму боки, прислухався. Дій сно, щось там тріщало й скрипіло, булькало й лящало в напівтемному, ще не розбудженому лісі. — Це ти скрипиш? — спитав ведмідь на півсонну сосну. — Ні, дорогенький, я ще не зовсім прокину лась. — Це ви, напевно, розшумілись? — накину лись борсуки на кущі. — У нас ще листя не розвилося, нічим шу міти. — Може, це вода булькає? — побігли звірі до лісового струмка. Але струмок ще спав під своїм льодовим укривалом. Раптом залящало, затріщало зовсім близько, десь на великому дереві. — Гей! Хто там галасує? — заревів ведмідь. — Спати нам не дає! — притакнули борсуки. — Зараз же перестань! — ревнув ведмідь так гучно, що їжак від жаху згорнувся клубком. — То що? Не чуєш мене? — Мабуть, він глухий, — зітхнув їжак. — Ось я зараз до нього видерусь — відразу почує. Тримайся глушко! — Глушко! Глухар! — закричали борсуки, а ведмідь зібрався було лізти на дерево. Але тим часом у лісі зовсім розвиднілось, і звірі поба чили того, хто розбудив ліс від зимової сплячки. На сучку, звісивши донизу крила, розпус тивши віялом хвіст і витягнувши вперед шию, сидів великий лісовий півень. Він співав-току- вав. Його пісня нагадувала лісовий шум: скрип сосен і шелест кущів, тріск гілок і плескіт струмка Він так захопився своїм співом, що нічого навколо не чув, нікого не помічав. А коли закінчилася його пісня, півень уважно при слухався, роздивився і побачив, що внизу зібра лися звірі. — Доброго ранку, сусіди! Як спалося взим ку? — приязно привітався він. — Збудив допори та ще й питає. — Та годі, годі вже вам сердитись! Проки датися час, весна в ліс прийшла. — А він, виявляється, не глухий, він усе чує, — здивувалися борсуки. — Прикидався, значить? — гнівно ревнув ведмідь. — Ні, ні! Я не прикидався, — заперечив лісовий півень. — Що ви? Просто я так захо плюся співом, що не бачу й не чую нічого нав круг. Це вас весна збудила. Повірте, сусіди! Сусіди повірили, але з тих пір так і про звали лісового півня глухарем. Ірина Прокопленко, ’’Пригоди на землі та під водою ”. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ, 1993 35
Page load link
Go to Top