Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Узимку в лісі багато звірів спить. З початком холодної пори гладкі, неповороткі борсуки за лазять у нори й засинають на цілу зиму. Куняє їжак у теплій ямці, укритій сухим листям. Під буреломом в барлозі солодко сопе ведмідь. Сплять звірі. Не чутно їм, як тріщать люті морози, метуть злі хурделиці, виють голодні вовки. Сплять аж до весни. Напровесні в лісовій хащі прокинулися бор суки. Вони б ще поспали, але щось заважало їм, якісь дивні звуки ширяли у вологому весня ному повітрі: то начебто рипіли дерева, то щось ляскало й булькало. — Що воно таке? Звідки цей шум-гам? — дивувалися борсуки, блукаючи навколо своїх нір і нічого не розуміючи спросоння. — Хто це мене розбудив так рано? — бурчав їжак, вилазячи із своєї ямки. — Ви навіщо мене розбуркали? — заревів ведмідь, вибираючись із барлога. Він тоді хо роший, як спить. — Не дали сну додивитися, тільки-но вулика розпечатав, а ви розгомоні лися... Ось я вам! — Нас самих розбуджено, шановний сусіде, — виправдовувались борсуки. — Ось послухай-но, — додав їжак. Сердитий скуйовджений ведмідь, потира ючи відлежані за зиму боки, прислухався. Дій сно, щось там тріщало й скрипіло, булькало й лящало в напівтемному, ще не розбудженому лісі. — Це ти скрипиш? — спитав ведмідь на півсонну сосну. — Ні, дорогенький, я ще не зовсім прокину лась. — Це ви, напевно, розшумілись? — накину лись борсуки на кущі. — У нас ще листя не розвилося, нічим шу міти. — Може, це вода булькає? — побігли звірі до лісового струмка. Але струмок ще спав під своїм льодовим укривалом. Раптом залящало, затріщало зовсім близько, десь на великому дереві. — Гей! Хто там галасує? — заревів ведмідь. — Спати нам не дає! — притакнули борсуки. — Зараз же перестань! — ревнув ведмідь так гучно, що їжак від жаху згорнувся клубком. — То що? Не чуєш мене? — Мабуть, він глухий, — зітхнув їжак. — Ось я зараз до нього видерусь — відразу почує. Тримайся глушко! — Глушко! Глухар! — закричали борсуки, а ведмідь зібрався було лізти на дерево. Але тим часом у лісі зовсім розвиднілось, і звірі поба чили того, хто розбудив ліс від зимової сплячки. На сучку, звісивши донизу крила, розпус тивши віялом хвіст і витягнувши вперед шию, сидів великий лісовий півень. Він співав-току- вав. Його пісня нагадувала лісовий шум: скрип сосен і шелест кущів, тріск гілок і плескіт струмка Він так захопився своїм співом, що нічого навколо не чув, нікого не помічав. А коли закінчилася його пісня, півень уважно при слухався, роздивився і побачив, що внизу зібра лися звірі. — Доброго ранку, сусіди! Як спалося взим ку? — приязно привітався він. — Збудив допори та ще й питає. — Та годі, годі вже вам сердитись! Проки датися час, весна в ліс прийшла. — А він, виявляється, не глухий, він усе чує, — здивувалися борсуки. — Прикидався, значить? — гнівно ревнув ведмідь. — Ні, ні! Я не прикидався, — заперечив лісовий півень. — Що ви? Просто я так захо плюся співом, що не бачу й не чую нічого нав круг. Це вас весна збудила. Повірте, сусіди! Сусіди повірили, але з тих пір так і про звали лісового півня глухарем. Ірина Прокопленко, ’’Пригоди на землі та під водою ”. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ, 1993 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
