Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
ЗВЕРНЕННЯ Дорогі жінки — матері, сестри, дружини. До вас звертаються учасники екстреного Форуму солдат ських матерів України. У нелегкий для вас і для нас час закликаємо: зробімо все, щоб не проливалася кров на вашій і на нашій землі. Стримайте руку свого сина, чоловіка, брата, руку,яка збирається на тиснути гашетку або вихопити ножа на юнаків у сол датських і офіцерських погонах. їх послали на чужу землю генерали і маршали, що відстоюють "єдиную и неделимую”, інтереси консервативних сил і не хо чуть рахуватися з реальною обстановкою, інтереса ми народу. Ми також протестуємо проти відправлення на ших дітей, призваних у армію, для силового вирі шення міжнаціональних проблем на Закавказзі, в Середній Азії та інших регіонах. Ми категорично ви магаємо від Верховної Ради УРСР і Ради Міністрів УРСР негайно повернути всіх наших синів для про ходження військової служби на території України. Ми не хочемо, щоб наших дітей, котрих ми народили і виростили для життя і щастя, втягували у збройні конфлікти на чужій землі у мирний час, і звертаємо ся до вашого розуму і сердець, до взаєморозуміння і спільних дій. Армія не повинна виконувати роль жандармерії. Армія не повинна бути дармовою ро бочою силою. Хай живуть мирні і суверенні Азербайджан, Вір менія, Грузія, Латвія, Естонія, Литва, Казахстан, Кир гизія, Туркменія, Таджикистан, Узбекистан, Молдо ва, Білорусія, народи Російської Федерації. Хай живе мирна і суверенна Україна! Ганьба міністрам, котрі посилають одних ровес ників проти інших з автоматами і саперними лопат ками! Будьмо мудрими! Тільки ми, матері, зможемо припинити кровопролиття на догоду чиїмось імпер ським амбіціям! Екстрений Форум солдатських матерів України Запоріжжя "Літературна Україна", 6 вересня 1990 р. сталося, що всі одержують освіту, але не знання? Так само, як рівноправність підмінено рівністю, а право на працю — примусовою працею (бо чоловік просто не прогодує сім’ю); так освіта — це лише ПРОФЕСІЙНА освіта. Ми вчились у школі всього: математики, фізики, хімії і т.д., а найважливішого: бути матір’ю, господинею — ні. Дівчаткам змалечку втовкмачували, що народні традиції, релігія — це забобони, обмеженість. Тому головним для матері стало нагодувати й одягнути дитину (втрачено орієнтації в першорядному й другорядному). Аморальність, безвір’я — результат поступового УСУСПІЛЬНЕННЯ дітей без материного виховання. Матір замінено яслами, садочком, школою, вули цею, телевізором. Яких тільки рецептів не чуємо що до ліквідації злочинства, проституції тощо, але досі не вирішується жіноче питання, тобто, повернення до питань рівноправності. Звісно, якщо в нас не бу ло правової держави, то неможливо було говорити й про рівноправність між окремими со ц іа л ь н и м и гру пами, націями чи статями. Якщо справді зараз у нашому суспільстві йдеть ся про конструктивні переміни, то жіноче питання мусить бути вирішеним одним із перших. Години ро бочого дня жінки могли б бути диференційовані за лежно від кількості дітей у сім’ї. Крім робочої сили, на виробництві жінка повин на залишатися берегинею. Гї настрій, успіх, одяг, зовнішній вигляд, господарність, естетичний смак — то, що створює настрій дітей і чоловіка. Можу під креслити, що саме про таку жінку мріє кожен чоло вік, часто не розуміючи, що всі оті вимріяні якості за лежать: не від конкретної жінки, а від вирішення ’’жіночого” (’’чоловічого” також) питання. Сюди конче входить підготовка дівчат до сі мейного життя, а не до пошуку примарного ’’щастя”, яке часто зводиться до пошуку партнера, ніби мож ливо знайти щастя, доки існують ненормальні соціяльно-економічні відносини, освіта й виховання, ненормальне ставлення до культурних і духовних цінностей народу. Якщо в Т. Шевченка трагічно зву чить ’’опухла дитина голоднеє мре”, то тепер душі наших дітей опухлі від голоду за справжньою мате ринською опікою й любов’ю, опухли від духовного голоду. Тому варто порушити питання про врегулюван ня робочого дня жінки-трудівниці. Суспільство зо бов’язане влаштувати життя так, щоб жінка передов сім мала змогу виконувати свою священну роль. Оксана САПЕЛЯК, член координаційної ради ’’Союзу Українок”, науковий співробітник Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Рильського АН УРСР. "Молодь України", 1. IV. 90 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
