Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
ЛЕСЯ ХРАПЛИВА-ЩУР КРІС У заранні Листопада Піднімався княжий Львів. Взяв Василько кріса радо Неповторних, славних днів. Маршував крізь стріли, крики, Зі стрільцями — скільки міг, Хоч важкий той кріс, великий, Аж збивав Василька з ніг. Не лякався в битві грізній, Сам стріляв, як стало сил, Хоч важкий той кріс залізний, А такий малий — Василь. Ніч насуплена, осіння, Вітер жовте листя ніс... Впав Василько на каміння, Біля нього — вірний кріс. Насувалася навала: Сотні ворогів лихих. На камінні щось лежало. Глянув вітер і затих. Вітер глянув і полинув І зі Львова вістку ніс, Що така мала дитина, А такий великий кріс! ВОСЕНИ О. Кобець Ти чого зажурена, Яблунько, сьогодні? ”Бо земля нахмурена, Бо вітри холодні. Сонце заховалося За густою млою, Вранці й не віталося Зо мною малою... А я хочу в піжмурки З сонцем забавлятись, Сяйвом його тішитись, В золоті купатись...” Не журись: схилися тільки Над ставок, над воду, Глянь на своє листячко, Глянь на свою вроду: Знай: хоч небо хмариться, Вітер хоч і лютий, — Бог нам не забариться Знов весну вернути. Будеш ти пишатися Знов рожевим цвітом, З сонечком вітатися Радісним привітом. Не журись ні стілечки, Сонце ж на прощання Вбрало твої гілочки В золоте убрання. Не журись ні крапельки, Не впадай у скруту... І озвалась яблунька: ”Ну, то я не буду!..”
Page load link
Go to Top