Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
Львів. Залізничний двірець. Фото. Миросі Драган Lviv. Train Station. Photo: M. Drahan Оті хрести на знесення кріпацтва, — ви із корінням виривали їх. Пророки лживі і співці пілатства, надійні пастухи рабів малих, — боялись ви не Бога і не пекла,_____ а пам’яті, що жевріла тіль-тіль... І утікали Катрі, Мотрі, Теклі в чадні міста з посиротілих піль. Зацитькані, неначе хворі діти палкими обіцянками, і злі, вони давно забули тії міти, що прадіди лишили на землі: оті хрести на знесення неволі, потоплені у ріках і ставах... З новітнім рабством звикнися поволі і виростили з донечок дівах. О люде рідний! Сестри і братове! — холопські звички витруси з бесаг. Звізда трагедій і зоря любові зійшли у парі в наших небесах. Не задля догми, а во славу братства воздвигнем знак у рідній стороні на знесення духовного кріпацтва в двадцятому столітті, в наші дні! яка саме закінчувала свої наради у Лондоні), та те пер сама Україна говорить про себе. Ми надалі мо жемо її допомогти дібратися до належного форуму, тому так важливо нам бути активними в американ ському житті. Говорити в імені України не маємо права, а говорити замість України не треба, бо вже є такі українці з України, які це роблять більш компе тентно, ніж ми. Правда, часто приходиться перекла дати з однієї мови на іншу, і тут нам в пригоді стає наше бездоганне знання англійської мови. Залиша ється ширення правди про Україну. Тут я вже десят ками літ пишу про те, що треба добре знати Україну і цілу Східню Европу, щоб не стидатися нашим влас ним поверховним знанням цієї частини світу. СУА може тут також відіграти свою ролю — українській громаді в США обговорення цієї справи не пошко дить. На тому, одначе, наше ставлення до України не вичерпується. Ми повинні більш серйозно і більш творчо по ставитися до якости наших відносин з Україною. До помога в час кризи — потрібна, побажана, і СУА мо же більш, ніж будь-яка інша організація, подбати про таку поміч. Та на тому не можна зупинитися. Є вдала приповідка американських індіян: ”Даш мені рибу сьогодні, а завтра я знову буду голодний; нав чи мене ловити рибу, і я зараджу своєму голодові”. Вчити українців працювати не треба, але допомога у розвитку особливо дрібної торгівлі, фабрик та влас ного ринку, не говорячи вже про потребу міжнарод ного зв’язку, таки потрібна. Вважаймо, що Україна була відтята від світу. Ми мали змогу жити у ве ликому світі і пізнати його. Тепер ми можемо поділи тися своїм знанням. Жінки в СРСР, хоч мали повні права нарівні з чо ловіками, не мали змоги ані розвинути своїх органі зацій, ані досягнути справжної рівноправності. їхню долю передбачила Наталя Кобринська більше як сто років тому — подвійне навантаження, праця вдома, пов’язана з заробітковою працею поза хатою. Коли я була на весні у Києві, я зустрічалася з жінками, які вже заснували Жіночу Громаду, у Льво ві відновився Союз Українок. (Про це я пишу більш обширно в англомовній секції ’’Нашого Життя” ч. 9, стор. 23). Відлунням минулого століття існує там також Сестрицтво Мироносиць, а у Києві Товариство збе реження старовинних традицій ’’Берегиня”. Жінки на Україні не тільки включаються у працю народу, ста ючи як Лариса Скорик чи Ірина Калинець народни ми депутатами, але намагаються через Союз Украї нок чи Жіночу Громаду уможливити активну участь у громадському житті українкам. Хто, як не Союз Українок Америки, стане їм у пригоді? Поділитися своїм досвідом, розуміючи і цінуючи досвід іншого, — це найшляхетніша прикмета прия теля. Чи доростемо до можливостей часу?
Page load link
Go to Top