Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
Петро Кальниш — останній кошовий Січі — цокотів чотками в самітному затворі Соловецького манастиря: двадцятьсім років пряв старий степові думи, дивився на свій край аж з Білого моря... Юрій Яновський: Чотири шаблі Укинутий у тьму вологу ями, в пустелі Соловецькій льодовій, стояв Кальниш — останній кошовий козацької свободи. Дні — літами, віками — роки йшли. Холодні злами тривог самотніх, бур і сніговій морозом крили запал степовий, шалену думу вольної нестями. Тривав незламний, лихом непойнятий, так років двадцять сім. Осліп лиш з болю, вбачавши ясно у століть імлі, як день-крізь-день в цю пустку будуть гнати, унівець зводити, корити волю синів його далекої землі. Соловки. Пристань. Худ. В. Пресняков. Solovky. Harbor. ський режим моральне оправдання не тільки засу дити його на заслання, але й довічно замурувати у кам’яний мішок у Соловецькій тюрмі. Царський уряд доклав усіх зусиль, щоб доля останнього кошового Запорізької Січі залишилася тайною. Тож і не дивно, що існують тільки обмежені джерела для дослідження його життя та діяльности. Тому що Калнишевський мав велике майно на Січі, яке зразу у 1775 році було описане урядом, кошти на його утримання на засланні брали від того ж майна. Влітку позмінно охороняли його чотири солдати, взимку троє, тоді як в інших в’язнів було тільки по двоє або одному. Чому ж так боялася могутня імперія старої людини, якій було близько 100 літ? Цей факт може бути поясненням необме женої динамічности його характеру. На згадку про себе подарував Калнишевський великодушно кош товне Євангеліє Соловецькому монастиреві. За 25 років перебування в одиночках та доживши до 113 років, нешасний в’язень став вільним. У списку арештантів за березень 1801 року біля прізвища Калнишевського зазначено ’’прощений”. Сторожі в’я зниці розповідали, що він здичів, що в нього як у звіра виросли пазурі, а весь одяг шматками з пліч спадав. Але розуму не втратив. 7 червня 1801 року написав до архангельського губернатора Мезенцева, з іронією дякуючи за звільнення та прохаючи до зволу ”в обителі сій чекати з спокійним духом кінця життя свого, бо за 25 років перебування в тюрмі він до монастиря звик, а свободою і тут насолоджу ватися можна повною мірою”. Цікаво, хто написав йому листа цього, бо сам він втратив зір. Мучене життя останнього кошового Запорізької Січі завершилося 31 жовтня 1803 року. Самітна моги ла перед Преображенськими Собором Соловецького Кремля залишилася мовчазним свідком шляху його бурхливого, нескореного життя, що простягнулося від соняшних степів України до зледенілих казематів Соловецької тюрми. Невже забули ми його нині ”в снігу на чужині?" Київ. Данило Кулиняк. ’’Молодь України” за 5, 7, 8 і 11 листопада 1989 р. Вибрала Ольга Руденська Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
