Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
Ольга Горинь, гість Екзекутиви СУА — в Нью-Йорку. Фо то. І. Рожанковської. Olha Horyn’, guest of the Executive Board of UNWLA in New York. Photo: I. Rozankowsky. возять їх в Литву хоч на один місяць, щоб, як пише Н. Дейчаківська, ’’віджили від радіяції та набрали трошки відпорности завдяки кращому харчуванню”. СУ співпрацює з литовською жіночою організа цією ’’Карітас”. Закуповує українські дитячі книжечки та роздає дітям. Просить про дитячу патріотичну та релігійну літературу, зокрема біблії для дітей. Брали участь у ’’Днях козацької слави” і мали автобус з написом ’’Союз Українок”. Київський СУ має свого координатора, на візи- тівці якої написано: ’’Надія Самуляк, редактор Київ ського радіо, координатор ’’Союзу Українок”, Украї на, Київ”. СУ вживає назовництво: конференція — це наша конвенція, Координаційна Рада — Головна Управа, Районні осередки — Округи, первинні осередки — Відділи. Н. Дейчаківська подає цитату з промови голови СУ у Києві Надії Самуляк: ”Ми одержали руїну, ми одержали покалічений організм і скалічену душу народу і беремося за те, щоб лічити ті рани”. Головним завданням СУ є організування україн ських недільних шкіл та допомога Чорнобильській школі-інтернатові. Допомога діяспори повинна бути зорганізована. Відділи СУА повинні проводити збірки тільки через СУА. У своєму привіті Союзові Українок у Львові Надія Дейчаківська сказала: ”Ви тут, в тім щасливім по ложенні, що маєте ту історичну нагоду будувати державу, тоді коли наші посестри у Києві мусять на самперед працювати над усвідомленням народу — хто він такий. Очевидно і Ви в цьому берете участь — похід на Запоріжжя був феноменально успішний. Ми можемо тільки завидувати Вам, що Ви тут і що маєте змогу працювати якраз тепер. Ми можемо тільки підтримати Вас морально і матеріяльно, бож не можемо мішатися у ведення Вашої праці. Ми робимо те, що нам можливо, щоб допомогти нашому народові врешті бути господарем у своїй хаті”. Молімся разом, байдуже у якій церкві, щоб Бог керував нашими умами і дав нам силу дійти якнай скоріше до нашої великої і святої мети. X. Навроцька ЛИСТИ ДО РЕДАКЦІЇ ТАКІ ТО НАШІ ПЕРШІ КРОКИ Працюю я викладачем української мови і літера тури у Стрийській середній школі No 3 імени Івана Франка. У нас тепер на Львівщині, а також у всьому за- хідньому реґіоні, перемогли у виборах демократичні сили, які прагнуть відновити традиції, звичаї, куль туру, історію нашого народу. Порушується питання про відродження національної школи. Я свою місію в Союзі Українок вбачаю в тому, щоб наші діти мали правильне виховання в дусі національних традицій. І це треба починати з дошкільного віку і продов жувати в школі. Але ми не маємо ніякої літератури, якихось гарних записів ні для дітей, ні для доро слих. Звичайно, ми шукаємо. Дехто зі старших лю дей пам’ятає вірші, невеличкі п’єси, оповідки, які ви вчали ще в ’’Рідній Школі”. Переписуємо це і вчимо дітей. У цьому навчальному році я у своїй школі на різ двяні свята організувала вертеп. Діти з усіх клясів підготовили вертеп і його бачили всі учні школи і конкурсна комісія. А потім шість найкращих ми по казали батькам. Було дуже гарно, люди плакали, адже вперше за 50 років вони почули слово Боже, яке, особливо для школи, було під забороною. У березні ми провели День пам’яті загиблих Сі чових Стрільців, а також свято під назвою ”А ми тую стрілецьку славу збережемо”. На святі ми прикра сили сцену українськими національними прапорами, вишивками, поставили березовий хрест. Треба було бачити, як наші діти сиділи тихо-тихо, з яким під несенням співали національний гимн ”Ще не вмерла Україна”. Вперше у цьому році, коли був випускний вечір одинадцятиклясників (у нас одинадцятирічка), ви пускники двох шкіл (нашої і No 10) пішли до церкви, де була відправлена Служба Божа і священик по благословив усіх випускників. Із десяти шкіл, які є в Стрию, лише ці дві вперше пішли до церкви. Це ті школи, де є демократична дирекція і вчителі, пра цюють члени товариства Союзу Українок. Інші ще боялися. Треба було бачити, скільки людей зібра лося коло церкви, бо в церкві не було де яблуку впасти. Адже це 160 учнів двох шкіл, вчителі, батьки, бабусі, дідусі. Багато з них плакали. Такі то наші перші кроки після тої заборони, яка тривала довгих 50 років, коли дітям забороняли і до церкви ходити, і колядувати, і молитися. ОКСАНА КОВАЛИШИН Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
