Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
В цьому році минуло 130 років від дня народження Уляни Кравченко (справжнє прізви ще якої Юлія Шнайдер). Поетка, за фахом учителька, родом з Дрогобиччини друкуватися почала в 1883 році. На творчість Уляни Кравченко великий вплив мав Іван Франко. Україно, навколішки перед тобою Мій дух припав, — Ти у душі розпалюєш жар божественний І будиш спів. 0 дай, щоб з силою могутного прибою Мій спів лунав, Щоб для дітей твоїх тим був, чим спів сирени Для моряків. Най в спів проллю любов, яку для тебе маю, 1 ввесь сей жар, Хай в нім кипить мій голос, як у чаші чистій Кипить нектар... Хай співом потягаю, буджу, розгріваю, В серця ллю чар, Зву з холоду, що віє в сліз долині млистій, У бою вар! Полум’ям-тугою, самум мов у пустині, Хай спів палить! В світ чару — з тіни, що давить життя злиденне, Хай унесе, Любов’ю груди хай України дитині Вщерть наповнить, Щоб дух її припав перед тобою, Нене, Як мій паде. Без руху — в зимній мертвоті — стане земля... Крізь мряку вдерлися промені тремтючі, сирістю і холодом дня стривожені, непевно, освітили грядку хризантем, заломилися, погасли... Не спиняються промені осені пізньої і не оспі вують ні щастя, ні горя сердечного... З грудей не добувається ні одно зітхання — очі спочинуть хвилину на білих хризантемах, на устах являється усміх блідавий... Цвіти се? Чи вичаровані з казки сни? Туга і мрії закляті? Жемчуги безцінні? Перлини сліз скаменілі? Далека зірка з вогнем холодним? Постать когось — давно умерлого?.. Дивлюся без докорів і без крику. Дивним і зай вим тут уже здається жаль... Сонце погасає... І тріпочуться, сиплються пелюстки білого квіття хризантем, буйні їх кучері шовкові здмухує-розно- сить осіння буря... Гляджу — і споминаю щось... щось згадую, що в серці бурею колись пронеслось... І хоч про тиху драму-казку розказати — але ко му, кому сю казку розказати?.. Не знаю. Душа все така самітна... Мандрівка за сонцем, якого багаття не вгасає ні коли, відбувається в самоті... І холод, і тіні зими наближаються... наближаєть ся і тризна, але трагізм не має вже над нами влади... Кріпшає воля, воля стається залізна... Спокій по борює і біль... Із темноти душа — як цвіт з насіння кільчиться — розцвітає знову... Мандрівка за сонцем, що не вгасає, вічна... У. Кравченко. "Розгублені листочки", Львів, " Каменяр” 1990. Уляна Кравченко. Ulyana Kravchenko. ХРИЗАНТЕМИ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
