Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
ЛЕСЯ ХРАПЛИВА-ЩУР КРІС У заранні Листопада Піднімався княжий Львів. Взяв Василько кріса радо Неповторних, славних днів. Маршував крізь стріли, крики, Зі стрільцями — скільки міг, Хоч важкий той кріс, великий, Аж збивав Василька з ніг. Не лякався в битві грізній, Сам стріляв, як стало сил, Хоч важкий той кріс залізний, А такий малий — Василь. Ніч насуплена, осіння, Вітер жовте листя ніс... Впав Василько на каміння, Біля нього — вірний кріс. Насувалася навала: Сотні ворогів лихих. На камінні щось лежало. Глянув вітер і затих. Вітер глянув і полинув І зі Львова вістку ніс, Що така мала дитина, А такий великий кріс! ВОСЕНИ О. Кобець Ти чого зажурена, Яблунько, сьогодні? ”Бо земля нахмурена, Бо вітри холодні. Сонце заховалося За густою млою, Вранці й не віталося Зо мною малою... А я хочу в піжмурки З сонцем забавлятись, Сяйвом його тішитись, В золоті купатись...” Не журись: схилися тільки Над ставок, над воду, Глянь на своє листячко, Глянь на свою вроду: Знай: хоч небо хмариться, Вітер хоч і лютий, — Бог нам не забариться Знов весну вернути. Будеш ти пишатися Знов рожевим цвітом, З сонечком вітатися Радісним привітом. Не журись ні стілечки, Сонце ж на прощання Вбрало твої гілочки В золоте убрання. Не журись ні крапельки, Не впадай у скруту... І озвалась яблунька: ”Ну, то я не буду!..”
Page load link
Go to Top