Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Уся таємниця, а при тому й зручність витинанок полягає в тому, що їх виконується з паперу складеного кілька разів, чи то променисто, чи в гармонійку, чи тільки вдвоє. Витинається імпро візований орнамент без ніяких попередніх зарисувань чи навіть зазначень, ножицями чи ножем. Це кожноразово нова творча праця. Коли ж розкласти зложену витинанку, витятий один раз орнамент виходить повторений більше разів, створюючи чи розетку, чи рядок однакових елементів — щось на зразок хороводу, чи просто мотив із двобічною симетрією. Розкладена після закінченого виконання витинанка творила, мабуть, і для самого мистця-своєрідну несподіванку, щось на зразок непередбаченого ефекту повторення елементів у калейдоскопі. Та це, зрештою питання вже дуже глибокої аналізи творчого процесу: наскільки готовий твір уже існує в уяві мистця, а в якій мірі він є вислідом чи то неусвідомлених його духових процесів, чи просто випадку. Витинанки відомі по всій Східній Україні, а особливо пишається ними східне Поділля, відоме взагалі з щедрої кольористики та багатства мотивів у кожній ділянці народнього мистецтва. Цікаво, що саме в наші часи витинанкарство оживає й на Україні, поряд з іншими ділянками, як ось народня пісня, обрядовість, живопис. Від роджують його не вишколені мистці, а талановиті аматори з народу, як, наприклад, учитель у селі Саївці Могилів-Подільського району на Вінниччині, що сам почав витинати разом зі своєю ріднею, а за ним і все село ’’згадало свою давню вмілість”. Душею ж цього руху є старенька селянка- колгоспниця Наталя Кушнір, що не лиш залюбки й успішно творить усе нові, стильові форми витинанок, але й уміє широко, всіми засобами багатої усної сло- весности, інтерпретувати зміст та значення своїх витинанок. До речі, саїнські витинанки діждалися навіть уваги мистецтвознавців та виставки в Києві. Це явище характеристичне, подібно, як спонтанне зростання таких талантів, як Єлисавета Миронова, Катерина Білокур, чи Наталя Білокінь, у народньому примітивному живописі. Хочеться вірити, що це геній українського народу реаґує на большевицьке змасовлення та збуденніння культури, що проти нього так різко виступає у своїх писаннях Валентин Мороз. Реаґує, відновлюючи та роз виваючи давні традиції. Непогано було б відновити і в нас це мистецтво. Воно, здається, відповідає особливо нашій ’’нетерпеливій” добі, бо витинанки даються легко, швидко й не вимагають ніякого окремого приладдя. До того ж вони знаменитий засіб, щоб виробити власне відчуття краси, вжитися в український стиль. Це особливо корисне для дітей у наших школах, але чи тільки для дітей? Кожна жінка повинна ж усе Витинанка роб. Лесі Храппивої-Щур Paper cutting — work of Lesia Chraplywa — Czsh'ur життя вдосконалювати своє відчуття краси та змагати до творення чогось раз-у-раз кращого. А ще витинанки могли б знайти саме в нас дуже широке застосування, чи то на виставках україн ського мистецтва, чи на виробах, що їх продаємо на базарах, як от закладки й обкладинки до книжок, до альбомів, святочні картки, поздоровлення, запрошення, картки з визначенням місць для гостей при столі, вже й не згадуючи про можливості цікавого їх використання у прикрасах на ялинку. Вживані обережно, без переладувань та зі смаком, можуть вони зрештою прикрашувати і в нас сволоки, що подекуди трапляються, одвірки, покуття біля святих образів. Знов же, перенесені на сукно, можуть дуже добре прикрашувати одяг, жіночі торбиники, декоративні подушки, макатки, тим більше, що можна сьогодні знайти сукно, яке держиться тільки припрасоване до якоїнебудь матерії. Можливості отже великі і тепер, коли, може, через звільнення більшої кількости наших жінок від заробіткової праці, може, і через вічний потяг до творчости й краси, що було завжди прикметою українки, ми займаємося інтенсивніше нашим народнім мистецтвом, варто б нам спопуляризувати і цю його вітку. Б ендж амін Френклін: — Юрба — це потвора: багато голів, жадного розуму. — Служити громаді вірно і повністю вдоволити її — неможливо. — Не суди багатства людини ані її побожности на основі того, як вона виглядає в неділю. — Люби ближнього — але живоплоту не зрізуй. — Як хочеш позбутися небажаного гостя, позич йому гроші. — Бог лікує, а лікар бере заплату. — Після трьох днів чути і рибу і гостей. — Блаженна людина, яка нічого не сподівається: вона ніколи не розчарується. НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1975 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
