Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
—- Боже мій! Навчи мене, що зробити, щоб охоронити його від цих людей, які втягають його в бруд їхнього життя! Боже мій, Боже мій, допоможи мені... Трохи заспокоївшись після мо литви, княжна Варвара взяла по чатий вже давно шарф, що його плела для Шевченка і сіла біля вік на. Плетення завжди заспокоювало її і допомагало зібрати думки до купи. А їй треба було вирішити чи не найбільш важливе питання її життя: Як мають далі йти її відносини з Шевченком? Що мо же вона зробити, щоб мати право стати поруч нього і відганяти від нього дрібні спокуси життя?! — Я мушу бути сестрою йому, — думала княжна. — Вірною се строю, якій він не соромився б розповідати свої болі й свої сум ніви... Я мушу зробити щось, від чого зросло б його довір’я до мене, зник би сором переді мною, зава лилась би ота перегорода, яка іннакше завжди буде стояти поміж нами... Княжна кілька хвилин плела шарф, гарячково рухаючи гачком. Потім вона спинилась від думки, яка здалась їй спасенною, може навіть посланою їй янголом-охо- ронителем... Що більше роздуму вала вона, то більше їй подобалась ця думка... Якщо вона хоче щиро- сти від нього, вона повинна бути щирою з ним. Вона повинна роз крити свою душу і віддати йому її, як віддають запашну квітку — з радістю і без умов... Коли він знатиме її, як вона сама знає себе, тоді він зможе звертатись до неї, як до своєї, як до давно знаної і любої сестри, перед якою немає таємниць. Княжна нетерпляче відкинула плетення на крісло і рвучко піді йшла до бюрка. Так. Вона напише йому своє життя, свої почування, свої думки — усе, усе, що стано вить основу її істоти і цим вона зможе наблизитись до нього так, як ще ніколи і ніхто не наближав ся до нього, до його душі... Княжна писала. Її служниця пробувала заглядати до її кімнати, але княжна нетерпляче відсилала її знову і знову. Вона писала ці лу ніч. II. Ганна Іванівна прокинулась і, не розкриваючи очей, щасливо витягнулась під ковдрою, намага ючись згадати, що таке приємне чекає її сьогодні, від чого їй так радісно прокинутись у цей день? Якийсь подарунок від чоловіка? Ні, той давно вже не їздив до мі ста, та й не було нічого в світі чого вона особливо прагнула б мати. Листи? Ні, не було й листів... Ганна Іванівна раптом сіла на ліж ку і радісно засміялась до себе. Листів не було, але була записка від Віктора, від швагра, що той приїде до них з Шевченком... Оце було воно! Приїде Шевченко!... Ганна Іванівна щасливо усміх нулась і швиденько шугнула зно ву під ковдру, щоб із заплющени ми очима краще роздуматись, чо му це вістка про приїзд Шевченка викликає в ній таку радість. Та з сусідньої кімнати вже чула шаркання пантофлів її чоловіка, і за хвилину сам Платон Олексі йович уже входив у жінчину спальню. Вона ще спробувала у- давати, що спить, але саме щасли вий вираз видав її. — Чому це ти так приємно усміхаєшся, га? — полоскотав її під шию чоловік. — Мабуть, знову якісь жарти вигадуєш? Оженившись пізно і будучи майже на двадцять років старшим за дружину, Платон Олексійович часом жартував і дражнив жінку, як малу дівчинку. Так і тепер, йо му спало на думку тільки одне по яснення, чому вона так радісно усміхається до нього: — Ага, пригадую, пригадую. Це ж сьогодні привезуть тобі нову сукню... Ну, то за пару днів по їдемо кудись, може до Рєпніних, до Яготина, показати тебе в новій сукні княжні? Ганна Іванівна побачила, що вже не можна буде їй додуматись сьогодні, чому так тішить її думка побачитись із Шевченком, — і сказала спокійно, відсуваючи чо ловікову руку: — Невже, ти вважаєш мене за гаку марнославну жінку? Я люблю сукні, але не для того, щоб драж нити ними інших. — А для чого? Щоб сподоба тись чоловікам? О, ми знаємо вас, вічних дочок Єви! — посварив на неї пальцем чоловік, впадаючи мимохіть у той поблажливо-лег коважний тон, яким він звик гово рити з усіми жінками взагалі, а зокрема зі своєю молоденькою жіночкою. — Я пригадую, як Шевченко мав малювати твій пор трет, скільки суконь ти тоді пере пробувала! А він сукні майже не змалював! — засміявся Платон Олексійович, задоволений своїм жартом. —- Марні були твої ста рання! Ганна Іванівна почервоніла. Дій сно, перед тим, як вибрати сукню, в якій її малював би Шевченко, вона довго роздумувала. Так хо тілось виглядати якнайкраще... Не тому, що хотілось би їй полонити собі цього чоловіка, а тому, що він так милувався у красі... Вона найкраще пригадує собі баль у пані Вільховської, у цієї майже сліпої „маркізи", як її на зивали всі, а яку Шевченко одра зу ж почав називати „Матінко"... Тоді було так чудово весело, і весь час перебування у Мосівці лишив ся в її пам’яті, як особливий, ні на що інше не подібний, підкре слено повний і гарний час її життя. Але голос чоловіка знову повер нув Ганну Іванівну від мрій до дій- сности: — Я ще хотів тебе просити, дружочок, щоб ти не той... знаєш, не поводилася надто дружньо з Шевченком. — Чому? — здивовано глянула на нього Ганна Іванівна. — Гм, знаєш, він хлопець моло дий, художник... Ви, жінки, так його тут розвезли... Йому може трохи в голові закрутитися... — О, дурниці, — розсердилась Ганна Іванівна, яка рідко коли на важувалась одверто суперечити чоловікові. — Шевченко такий скромний! Такий стриманий... — Стриманий, стриманий, а ба чиш завернув голову княжні Вар варі. Хто зна, чим все це скінчить ся... Так що ти краще будь з ним обережна... (Док. буде). Управителька школи П-ну Ельзу Федик іменовано упра вителькою початкової школи в Річ- монді, передмісті Клівленду. Студію вала вона педагогію в Кент універси теті й учила три роки в школах Клів ленду. ь НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
