Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Щигликове Різдво Маленькому щиглику було дуже холодно. Останні дні ввесь час іде сніг та дме північний вітер. Бідна пташина загубила свою маму, та всіх друзів, що вже давно полеті ли у вирій. Тепер у лісі не зоста лось ні ягідок, ні зернинки, якими можна було б живитися. Вода в струмочку замерзла. Голод і спра га мучили щиглика і, хоч він па м’ятав мамину науку — ніколи близько не підлітати до людських осель, то полетів до села. Там на краю, недалеко від лісу, стояв ве ликий будинок, де щодня збира лися діти. Щиглик знав, що в дворі він зможе знайти яку-небудь по живу. Пурх! Пурх! І не зчувся ма ленький, як опинився коло вікна. Шибка замерзла, але в її середині була невеличка прозора латочка, від якої, здавалося, йшло тепло. Він заглянув до кімнати. Там за столиками сиділи діти та снідали. Як там затишно! Мабуть тепло! А хлопчик у вишиваній сорочці, що сидить недалеко вікна, заїдає та кий смачний шматок хліба і... Ось! кілька великих крихот упало до долу... Ех! Як би їх дістати! Який ■був би то смачний сніданок! Він так захопився цією думкою, що стукнув дзьобиком у шибку. Діти обернулися до віконця та поба чили щиглика. Серце в птаха швидко застукотіло від страху. І знову він пригадав слова мамусі, що казала: — Бійся хлопців, мій синку! Во ни дуже злі та жорстокі. Вони стріляють у нас із рогаток камін цями. Один із них забив твого бід ного тата! Але ці діти не виглядали такими злими. Вони привітно всміхалися до щиглика, а хлопчик у вишитій сорочці відхилив кватирку та ви кинув на підвіконня багато смач них крихіток. — Дурненький, не бійся! їж! — гукнув він та закрив віконце. Щиглик забув про страх. Голод переміг його. Він з’їв усі крихітки і повеселішав. Коло вікна було за- тишніше, ніби йшло тепло. Щиг лик настуборчив пір’ячко, сховав голівку під крильце та став дріма ти. А сніг знову став іти густіше й густіше. З кімнати долітали до пташки веселі дитячі голоси. Щиг лик знову заглянув крізь віконце до кімнати. І що — ви думали б — він там побачив? У кімнаті, зовсім як у лісі, де він виріс, стояла гарна пушиста зе лена ялинка. Діти поралися коло неї: кожний щось чіпляв на гілоч ки ялинки. То були ©се якісь дивні блискучі речі, яких щиглик раніш ніколи не бачив. Були там і горіш ки, але шкаралупки їх блищали зо лотом, та найкраще, що було там* то це багато маленьких сонечок, що світилися так привітно й нага дували щиглику любе веселе літо. Як хотілося йому злетіти на це де ревце! А тим часом діти побралися за руки, пішли навколо ялинки та й заспівали: „Ти, ялинко красна, Ти — ялинко щасна! З лісу ти прийшла, Щастя принесла!...44 Пісня лилася легко й така вона була ніжна та мила, що щиглик пригадав веселий час, коли він лі тав у лісі зі своєю мамою... Сер денько в нього застукало швидше, він відкрив дзьобика й з горла в нього вирвався ніжний щебіт. Тю-і, ті-віт, ті-т-ті-ві-іт! А коло вікна знову стояв хлопчик у вишитій сорочці та показував другим діт кам щиглика. — Дивіться, бідний птах при бився сюди, видко відбився від зграї. Я крихіток накидав, усі поїв А одна дівчинка обізвалася: — А йому не тільки голодно там, але й холодно. Давайте, діти, пустимо його до кляси! Хай з на ми святкує Різдво! Хлопчик відчинив ширше ква тирку, поклав крихітки та поста вив мисочку з водою, а тоді нака зав усім дітям відійти набік, щоб не налякати пташку. Спочатку щиглик відлетів від вікна, але сві тло й тепло манили його до себе. Стриб — пурх! Стриб — пурх! І щиглик опинився в теплій кімнаті, а діти тим часом скоренько замк нули кватирку. Спочатку щиглик не помітив цього, бо його помани ла до себе водичка, яку він почав пити з насолодою, але хтось із ді тей поворушився та налякав його. Бідний боягузик злетів угору, вда рився об стелю, а тоді кинувся до віконця й забився об шибку, тоді знову полетів угору, а назустріч йому простяглися пі дні знайомі гілочки ялинки. Швиденько ДО них! Там і заховався. Сонечка сві тилися, ялиночка пахла, як у лісі і серденько бідного щиплика пере- (Докінчення на обгортці) 24 НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1961. Назустріч йому простяглися рідні, знайомі гілочки ялинки. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
