Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Щигликове Різдво Маленькому щиглику було дуже холодно. Останні дні ввесь час іде сніг та дме північний вітер. Бідна пташина загубила свою маму, та всіх друзів, що вже давно полеті ли у вирій. Тепер у лісі не зоста лось ні ягідок, ні зернинки, якими можна було б живитися. Вода в струмочку замерзла. Голод і спра га мучили щиглика і, хоч він па м’ятав мамину науку — ніколи близько не підлітати до людських осель, то полетів до села. Там на краю, недалеко від лісу, стояв ве ликий будинок, де щодня збира лися діти. Щиглик знав, що в дворі він зможе знайти яку-небудь по живу. Пурх! Пурх! І не зчувся ма ленький, як опинився коло вікна. Шибка замерзла, але в її середині була невеличка прозора латочка, від якої, здавалося, йшло тепло. Він заглянув до кімнати. Там за столиками сиділи діти та снідали. Як там затишно! Мабуть тепло! А хлопчик у вишиваній сорочці, що сидить недалеко вікна, заїдає та кий смачний шматок хліба і... Ось! кілька великих крихот упало до долу... Ех! Як би їх дістати! Який ■був би то смачний сніданок! Він так захопився цією думкою, що стукнув дзьобиком у шибку. Діти обернулися до віконця та поба чили щиглика. Серце в птаха швидко застукотіло від страху. І знову він пригадав слова мамусі, що казала: — Бійся хлопців, мій синку! Во ни дуже злі та жорстокі. Вони стріляють у нас із рогаток камін цями. Один із них забив твого бід ного тата! Але ці діти не виглядали такими злими. Вони привітно всміхалися до щиглика, а хлопчик у вишитій сорочці відхилив кватирку та ви кинув на підвіконня багато смач них крихіток. — Дурненький, не бійся! їж! — гукнув він та закрив віконце. Щиглик забув про страх. Голод переміг його. Він з’їв усі крихітки і повеселішав. Коло вікна було за- тишніше, ніби йшло тепло. Щиг лик настуборчив пір’ячко, сховав голівку під крильце та став дріма ти. А сніг знову став іти густіше й густіше. З кімнати долітали до пташки веселі дитячі голоси. Щиг лик знову заглянув крізь віконце до кімнати. І що — ви думали б — він там побачив? У кімнаті, зовсім як у лісі, де він виріс, стояла гарна пушиста зе лена ялинка. Діти поралися коло неї: кожний щось чіпляв на гілоч ки ялинки. То були ©се якісь дивні блискучі речі, яких щиглик раніш ніколи не бачив. Були там і горіш ки, але шкаралупки їх блищали зо лотом, та найкраще, що було там* то це багато маленьких сонечок, що світилися так привітно й нага дували щиглику любе веселе літо. Як хотілося йому злетіти на це де ревце! А тим часом діти побралися за руки, пішли навколо ялинки та й заспівали: „Ти, ялинко красна, Ти — ялинко щасна! З лісу ти прийшла, Щастя принесла!...44 Пісня лилася легко й така вона була ніжна та мила, що щиглик пригадав веселий час, коли він лі тав у лісі зі своєю мамою... Сер денько в нього застукало швидше, він відкрив дзьобика й з горла в нього вирвався ніжний щебіт. Тю-і, ті-віт, ті-т-ті-ві-іт! А коло вікна знову стояв хлопчик у вишитій сорочці та показував другим діт кам щиглика. — Дивіться, бідний птах при бився сюди, видко відбився від зграї. Я крихіток накидав, усі поїв А одна дівчинка обізвалася: — А йому не тільки голодно там, але й холодно. Давайте, діти, пустимо його до кляси! Хай з на ми святкує Різдво! Хлопчик відчинив ширше ква тирку, поклав крихітки та поста вив мисочку з водою, а тоді нака зав усім дітям відійти набік, щоб не налякати пташку. Спочатку щиглик відлетів від вікна, але сві тло й тепло манили його до себе. Стриб — пурх! Стриб — пурх! І щиглик опинився в теплій кімнаті, а діти тим часом скоренько замк нули кватирку. Спочатку щиглик не помітив цього, бо його помани ла до себе водичка, яку він почав пити з насолодою, але хтось із ді тей поворушився та налякав його. Бідний боягузик злетів угору, вда рився об стелю, а тоді кинувся до віконця й забився об шибку, тоді знову полетів угору, а назустріч йому простяглися пі дні знайомі гілочки ялинки. Швиденько ДО них! Там і заховався. Сонечка сві тилися, ялиночка пахла, як у лісі і серденько бідного щиплика пере- (Докінчення на обгортці) 24 НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1961. Назустріч йому простяглися рідні, знайомі гілочки ялинки. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
