Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська НА СВЯТ-ВЕЧІР Остання ялинка Зрана, в день Свят-Вечора, при їхав татко з лісу, звідкіля достав ляв ялинки на продаж. Привіз ще кільканадцять зайвих ялинок і ска зав до своїх двох синів: — Хлопці, тут маєте ці ялинки, продавайте собі! А гроші будуть на ваші потреби. іХлопці дуже зраділи. Виладува- ли ялинки з лвта під паркан на ву лиці міста — та й продають. Трохи мерзнуть, хухають у руки, тупо тять ногами, але продаж іде. Скоро вже сполудня, ба, вже мається під вечір... А не бачать вони, що напроти, у старенькій хатині, малий хлоп чик сидить у вікні й тужливими очима поглядає на ялинки. І ди виться і любується, аж носик роз- плащив до шибки. — Ох, таж ці два великі хлопці вже ось-ось випродадуть усі! О, вже лише три... а ось ще лиш дві... дивись, лише одна, остання!... Не втерпів сердечний. Ще ж бо хвилинка і цієї останньої забрак не. Якстій, простоволосий вибіг на вулицю і пригорнувся до ялинки. — Ялинка... — шептав — ялин ка!... Люба моя! — Обнимав її ху денькими ручками, тулив бліде личко до гилячок і пестив їх ру ками. Здивовані хлопці спитали: — А що ти? Хочеш мати ялин ку? То нехай тобі тато чи мама куплять! — Ой, хочу, дуже хочу ялинку! А в мене нема ні тата, ні мами... лиш бабуня і я. І грошей нема в нас... — сумно звісив голівку. Глянули ці великі - хлопці один на одного, їхнє серце зворуши лось. — То хіба ми тобі подаруємо цю ялинку, — сказав старший. — А де ти живеш? — спитав молод ший, та й узяв ялинку на плече. — Веди! Прийшли вони в кімнатку. І справді там лиш старенька бабуня. А, в кімнаті бідно-бідно, холодно. Нічого не вариться. Не пахне Свят- Вечерою. А на столі лиш окрайчик сухого хліба. Хлопці зніяковіли на вид такого недостатку. Привітавши бабусю, поставили ялинку в куті та й пі шли. Йдуть вони додому, йдуть. А ці вторговані гроші лише дзвонять їм у кишені: і дайми, і кводри, і срібні доляри, лиш так: дзінь, дзінь-дзінь. Але цей звук не ті шить їх. Чомусь посумніли... Прийшли додому. А там пахне- пахне! На святочно накритому сто лі і колач, і маківник, і торт. Мама зарум’яніла звивається: варить, смажить, пече. Здивувалась, чому вони невеселі. І хлопці помалу розказали бать кам, що вони бачили в бідній ха тині. Зворушені батьки дозволили їм по Свят-Вечері угостити цих двоє і стали радити, що їм купити за власні гроші. Отож старший, Юрко, купив колачі та ще дещо. А молодший, Ромко, прикраси на ялинку й свічки. По вечері мама наладувала ве ликий кошик свят-вечірніми стра вами, а тато підвіз їх автом під двері хатини. Постукали в двері. —• Просимо! —- почувся голос бабусі. А вони як не вкотяться у кімна ту з тим цілим набором, то бабуся лиш руки розвела від здивування. Тоді привітались словами: — Вітаємо Вас із цим Свят-Ве- чором, вінчуємо щастям, здоро- вям і довгим віком! Дозвольте нам розгостатись і хату розвеселити! Христос Раждається! Бабуся чемно вклонилась, мов дорослим, і поздоровила: — Просимо, просимо! Гостям раді! Будьте, як вдома! А тоді хлопці довго не розду мували. Ромко із щасливим хлоп- Дочекалися ми свята І для серця й для душі: На столі кутя багата, Пиріжки, узвар, книші. В хаті ладан в'ється димно В пасмах затишку й тепла... Тільки перша зірка блимне, Посідаєм до стола. Й тих згадаєм, хто бідує У неволі та в нужд і ; Хто і цей рік не скуштує Свят-вечірньої куті... їх надіями ясними Обдаруємо, сумних, І пожуримося з ними, І помолимось за них. О. К о б е ц ь чиком прикрасив ялинку. Юрко накрив стіл білою скатертю, поло жив колач, засвітив свічки і став розставляти свят-вечірні страви. Потім вклонився перед бабусею: — Просимо до Свят-Вечері! А бабусі сльози закрутились в очах. — Діти, - - сказала, — таж це наче в нас удома, там, на Україні! Страви, а які: і борщик із грибами, і вареники і смажена риба, і го лубці та узвар, ба, та й кутя з ме дом і маком. Такого Свят-Вечора давно ми не мали... А хлопці, мов господарі, й уго щають і пропрошують. А цих двоє щастям сяють. Бабуся сказала: — Чудні ви діти! Ви хіба післан- ці самого Божого Дитятка! — Ми, бабусю, — відказали скромно, — лиш українські пла стуни. А привела нас до вашого порога оця „остання ялинка*. Збірник для дітей „ВЕСЕЛИЙ СТРУМОК" Ціна 50 ц. Замовляти в Централі СУА НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1961. ІЗ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
