Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Серпень 2026 29 ДІЯЛЬНІСТЬ ВІДДІЛІВ І ЧЛЕНКИНЬ • BRANCH & MEMBER NEWS Окрему увагу привернули намітки — давні жіночі головні убори, відомі на Покутті також під назвами перемітки або рантухи. Намітка являє собою довгий відрізок полотна, яким жінки особливим способом обмотували голо - ву. У кожному реґіоні існували свої традиції та техніки зав’язування наміток. Ольга Мікула спробувала відтворити способи замотування наміток, характерні для Покуття та Черкащини, що стало важливим елементом етнографічної реконструкції. Не менш цікавою була демон- страція чоловічих головних уборів. Гуцульщину представляла святкова кресаня — традиційний чоловічий капелюх, прикрашений декоратив- ними елементами, а Галичину — класичний народний капелюх, характерний для західноу- країнського регіону. Особливістю кожного строю були його еле- менти та техніка вишивки. Буковинські сороч - ки вражали багатством кольорів, поєднанням бісеру, кольорових і золотих ниток в техніці широкої гладі. Полтавська сорочка, навпаки, демонструвала стриману та шляхетну красу ви- шивки «білим по білому», яка є символом ви- тонченості українського народного мистецтва. Сорочка з Черкащини вирізнялися яскравою червоно-чорною вишивкою, тоді як гуцуль- ські та покутські сорочки захоплювали різно - барв’ям кольорів та складними геометрични - ми орнаментами. Не менш важливими елементами народно- го одягу були плахти, горбатки та фоти. Кожен реґіон мав свої особливості у тканині, кольорах та способах оздоблення. Буковинські горбатки та фоти вирізнялися чорним кольором із зо- лотим, срібним або бісерним оздобленням. Полтавська плахта впізнавалася за складними геометричними фігурами, тоді як для Черка- щини були характерні традиційні квадрати. Гуцульський стрій доповнювали дві половинки тканини у яскраву поперечну смужку, а покут - ський — горбаткою у характерну поздовжню червоно-цеглову смугу. Велику увагу гості звертали й на верхній одяг. Буковинський кептар вражав багатою бісерною вишивкою, а гуцульський кептарик — яскрави- ми кольоровими аплікаціями. Для Полтавщини та Черкащини характерними були керсетки — безрукавні жіночі елементи одягу, оздоблені декоративними лямівками та швами. Невід’ємною частиною українського строю були й запаски та крайки. Полтавський стрій доповнювала біла вишита запаска-фартух, яка разом із плахтою фіксувалася червоною край- кою з китицями або балабонами. Покутський стрій вирізнявся тканою гофрованою запаскою та двома кольоровими крайками — широкою і вузь - кою — з декоративними кутасиками. Незабутнього колориту строям надавали при - краси. Для Черкащини були характерні коралі та баламути, Полтавщина славилася багатошарови- ми кораловими намистами, а Покуття — оберемка- ми перлинного або дрібного коралового намиста. Гуцульщина вирізнялася короткими намистами-чо- керами з мушлі каурі, коралями з венеційського скла та металевими застібками-чепрагами. На Бу- ковині жінки носили бісерні пов’язки-чокери, ко- ралі з монетами та традиційними згардами. Ця демонстрація автентичних українських на- родних строїв мала надзвичайно важливе куль- турне та просвітницьке значення для української громади Америки. Вона стала нагадуванням про те, наскільки багатою та різноманітною є україн- ська культурна спадщина. Через народний одяг, вишивку, головні убори та прикраси передається історія українського народу, його світогляд, есте- тика та духовні цінності. Подібні заходи допомага- ють не лише зберігати традиції, але й виховувати молоде покоління українців за кордоном у любові до свого коріння. Саме через такі культурні події формується розуміння справжньої автентичної української культури, її реґіонального розмаїття та унікальності. Це дає можливість глибше усвідоми- ти справжню красу української народної вишивки та традиційного строю, а також відрізняти автен - тичний український одяг від спрощених сценічних чи так званих «шароварних» образів. Свято Матері та Вишиванки у Сент-Пітерсберзі стало не лише красивою культурною подією, але й живим свідченням того, що українська тради- ція продовжує жити, розвиватися та об’єднувати українців навіть далеко від рідної землі. Учасники та гості свята, зліва направо, 1-й ряд: Андрій і Дарія Горбачевські, імость Іванна Барицька, Ольга Мікула, Наталя Мікула, Катерина Міщенко, Тетяна Чуприна, Наталка Бібик, Тетяна Дімарова, Юлія Цегольник, Наталка Туренкова, Лариса Бойко, Зеновія Заковоротний; 2-й ряд: Ірина Караван, Марко Кендзьор, Устим Кендзьор, о. Богдан Барицький.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
