Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 OUR LIFE • August 2026 Моє «НАШЕ ЖИТТЯ» Оксана Бризгун-Соколик , почесна голова СФУЖО Пошта принесла нове число «Нашого Життя». Переглядаю і зустрічаю на сторінці фотогафію давно знайомої, яка відійшла у Вічність: Людми- ла Вусик. Ми були з Ярославом, моїм дружиною, у Варшаві в початках Незалежности України. Не пригадую, хто поміг нам зорганізувати зустріч з громадою у Вільнюсі. Бо хотілося мені, як голові СФУЖО , ознайомити цю громаду з існуванням і працею СФУЖО, а Славкові з діяльністю СКВУ. Нас мала зустріти голова громади Людмила Жильцова. Малий літак майже порожній. Корот - ко після того, як піднявся, несподіванка. Пілот вітав українською мовою «генерального секре - таря СКВУ і голову СФУЖО Ярослава та Оксану Соколиків на борту літака». Як грім з неба! Вид- но, хтось йому підказав, що їдемо зустрічати українську громаду, а пілот українець! На летовищі нас зустріла усміхнена симпа - тична пані Людмила Жильцова. Запросила нас до себе перебути в її хаті кілька заплянованих днів. Ми відразу стали наче давно знайомі. Вона щира, безпосередня, повна руху, плянів, ідей. Але в одному ми ніяк не погоджувалися. На ве- черю Людмила варила гречану кашу у посудині з неприкритою покришкою. Я кажу: «Треба накри - ти», вона каже: «Ніколи». Так ми і погодилися, що не погоджуємося... Познайомила нас з одним з головних інжене - рів атомну станції у Вісаґінас. Він — українець (на жаль, забула ім’я), дуже гордий за свою працю, запропонував нам туру станцією. Як не згодити - ся! Така нагода! Повіз нас до Вісаґінас і запросив до будинку. Ми ходили зі залі до залі, оглядали машини, таблиці з безконечним числом ґудзич- ків. Я мало що розуміла, хоч було дуже цікаво, а Славко, інженер, був захоплений. У мандрівці будинком зайшли ми до перехідної кімнатки, яка з обидвох боків мала тяжкі автоматичні двері, які зразу замикалися. Несподівано обоє дверей замкнулися і ми опинилися в малому просторі без виходу. Признаюся, стало страшно. Наш інже- нер хоч і знервувався, але швидко відчинив одні з дверей. Я ж собі тоді постановила: більше ніякі тури атомними станціями не робити... І врешті не було більше такої надзвичайної нагоди. З Людмилою Вусик ми зустрічалися на нара- дах та з’їздах УВКР (Української Всесвітньої Ко- Три обкладинки журналів «Наше життя», де надруковано дописи О. Бризгун Соколик.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
