Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2009 5 Різдвяна мрія Засипало снігом гірські вершини, замело дороги і стежки. Притулена до підніжжя гори лісничівка ховалася під грубою пухкою шапкою снігу. Крізь шиби продиралось світло нафтової лямпи, а з комина голубою струйкою підносився густий дим. Ц е був післявоєнний 1924 рік. Тут жили тепер новоприбулі еміґ ранти з Великої України. В хаті було тепло. В печі тріскотіли тверді букові д ров а. Діти спали в ліжечках, коло них маленький сіренький котик. Мати очікувала прих оду чоловіка, докін - чуючи прикра шати ялинку. Раптом хтось засту - кав у двері. Швидко підійшла до дверей і від - чинила їх. Зі здивування рука так і завмерла на клямці, очі широко розкрилися: перед нею стояв молодий, стрункий мужчина в козацьком у стро ї , у смужковій шапці й усміхався. Зовсім такий, як там на Софі їв ській площі в 1918 - му році, коли дзвонили усі дзвони золотоверхого Києва. О , Боже! А де ж він взявся тут , в цій безлюдній гірській закутині? Думки заметуши - лись, як зграя сполошених птахів. А може козаки відвоювали знову нашу респуб ліку, з’єднали усі українські землі й зайшли аж сюди на край українського світу? Яка радість, яке щастя! Здій снилася мрія! Це було неймовірно . Закрила очі і чула биття власного серця. ”Чи можна заколядувати?” – спит ав при - булий козак. Його слова поверн ули молоду жінку до дійсности. Її серце болюче стиснулося за втраченою надією. ”Прошу, прошу, заходьте,” – запросила тремтячим голосом. В хату вскочив чорт з вилами , дзелень - каючи ланцюгом, коза з бородою трясла голо - вою, жид відкривав гаманець і три царі в довгих шатах та дванадцять співаків заповнили кухню. Звуки могутнього ”Бог П редвічний” наповнили хату і полетіли десь далеко у гірські простори. На цю пору підійшов і господар. Розпочалося частування, розмови, жар ти і знову залунали коляди. Незабаро м колядники відійшли, а гос - подарі дивилися їм у слід, як брили по глибо - кому, іскристому снігу назад до села. Тепер нові поселенці вже не чулися самітними у цей святковий день. Зігріла їхню душу коляда цих простих українських селян, яку з такою щирістю і сердечністю вони їм подарували. Мати підійшла до ліжечка і взяла на руки ще сплячу меншу дівчин к у. Батько відкрив двері до сусідньої кімнати, де в повній своїй красі стояла струнка, висока аж до стелі ялинка. В світлі воскових свічечок мінялися в кол ьорах на ній с кляні кулі, червоніли яблука, блищали золоті та срібні горішки, гойдалися на вітках солом’яні та па - перові ланцюжки та спливало м’яке ангельське волосся. Дівчинка потягнулася до блискучого деревця, простягаючи ручки і плескаючи в них. Мати піднесла дитину ближче до столика, на якому стояв розпочатий торт, а біля нього к е лішок з недопитим вином. ”Бачиш, я гостила зайчика, який помагав янголам поставити тут це деревце. Він з’ їв трохи тортика і випив винця ” , – сказала мати. Радости не було міри. Маленька диви - лася з захопленням на торт і келішок, як на щось надзвичайно чарівне , і немов бачила справді присутнього тут живого зайчика. ”Був зайчик і їв тортик та пив винце” , – повторяла раз у раз дитина, захлинаючись від радости. Час скоро минав , і врешті треба було йти спати. Заснули всі, тільки мати ще довго лежала з відкритими очима, бо в її вухах дзвонили дзвони золотоверх ого Києва, і вона чула слова 4 - го Універсалу ”Від нині і навіки...” Але це була тільки Р іздвяна мрія. Миросл a в a Мирошн иченко
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
