Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Леонід КУЦЕНКО „Вона жила - в життя наприкінці... ” Коли мова заходить про родину Тобілеви- чів, яку Олесь Гончар напрочуд точно нарік „женьшеньовим кущем Тобілевичів”, ми відразу згадуємо про драматурга, актора та театрального діяча Івана Карпенка-Карого, актора та режисера Миколу Садовського, актора і режисера Панаса Саксаганського, акторку Марію Садовську-Барі- лотті. Утім, якщо брати Тобілевичі не потребують представлен ня, їм присвячено десятки монографій і сотні статей, то Марія Карпівна, на жаль, практично обділена увагою дослідників. Згадую про це навздогін щойно від значеному 150-річчю від г 'і, ‘•’«т и м дня народження актри- Л си. Згадую, стоячи біля м "/ШШ& її могили на Карлюжин- ському сільському кладови щі. Тут, неподалік своєї са диби - хутора „Надії” за повів себе поховати Іван Карпович, тут знайшли спокій батьки корифеїв українського театру - Карпо Адамович та Євдокія Зіновіївна. Тут перезахоронили і Ма рію Садовську-Ба- рілотті, перенісши її прах із закритого кіровоградського кладовища. Саме Марії Тобі- левич сьогодні віддано мої думки у цьому не величкому ескізі до її долі. Театральна критика ще задовго до смерти актриси назвала її за непе- ревершене виконання пісень у виставах „україн ським соловейком”. Мушу лише ще раз наголо сити, що ми й досі обходимося наведеним мною загальником (без жодного сумніву в його спра- ведливости), згадуючи актрису, але не маємо навіть пристойної статті про творчість багато- обдарованої сестри братів Тобілевичів. Тому й приходять на згадку спогади про актрису її вну ка Андрія Юрійовича Тобілевича, записані свого часу письменником Миколою Смоленчуком: „Кажуть, вона була надзвичайно скромною, лагідною за вдачею, мала м якии характер, уникала театральних інтриг. Не домагалася ро лей, була, як кажуть, непробивною. Панас Кар пович часто згадував сестру, мені розказував про неї багато. Дуже любив її, а він був людиною витриманою. Високо ставив її як артистку (дра матичну артистку), і голос був у неї небувалої краси, це їй передалося від матері. „Такої Наталки Полтавки, як Маша, не було на нашій сцені, - казав Саксаганський, - Заньковецька їй поступалася й голосом, і щирістю, і простотою гри, і тим, що вона (Заньковецька) - тра гедійна актриса”. Панас Кар пович ставив Садовську ви- I ще Ліницької, сердився, коли їх порівнювали, хоч I j і казав, що судити йому 5 про Садовську важ ко, бо вона - його сестра”. На одній із гра нітних граней постаменту, що на її могилі, висічено рядки з її улюблених сценіч них пісень. Зокрема, строфа першої пісні з „Наталки Полтавки” „Ві ють вітри, віють буйні, аж де рева гнуться; / О, як моє болить серце, а сльози не ллються” і так само доречна місцю строфа з дра ми „Гуцули” Корженевського: Рис. Зоряна Сохацька. Налетів орел З чорної гори, Убив, розлучив Голуба з пари. А на іншій - дві строфи епітафії Миколи Садовського: Змовк соловейко на зорі раненько, Вже не защебече на сцені любенько, Не подасть вже словом братові утіхи - Все пропало разом - і сльози, і сміхи! Ні!.. Не все ще з смертю твоєю пропало, Дечого багато у душі зостало... Будеш ще ти довго жити поміж нами І навік зіллєшся з нашими думками! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
