Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
св. Івана у Ґлястонбері. Над могилою бабуні улюблений онук Павло прочитав вірш В. Сосю- ри “Я не боюсь смерті...”. Цей вірш дуже любила Оля... Тризна відбулася в Українському народно му домі, де у світлу пам’ять Олі родина і при ятелі склали 1,785 дол. на Український Музей в Нью-Йорку. Син Роман подякував присутнім за вша нування пам’яті матері. Спи, дорога Олю, нехай американська земля буде тобі легкою. Вічна їй пам’ять! Ярослава Кукіль. ЮЛІЯ костишин І знову у спокійну, тиху листопадову осінь відлетів у вирій ще один листочок - дорога наша союзянка, основоположниця 56-го Відділу СУА у Норт-Порті, Фл., Юлія Костишин. Світлої пам’яті Юлія народилася 25 травня 1920 року в місті Броди в Галичині. У Бродах минули її дитячі та юнацькі роки, там здобула середню освіту і почала працювати бухгалтером на деревообробній фабриці. 1943 р. вийшла за між за однокласника Петра Костишина. Страхіття Другої світової війни примусили родину Костишинів із маленьким дворічним си ночком Олександром-Юрієм (1944 р.) податися на Захід. У Реґнсбурзі в Німеччині деякий час родина перебувала у таборі ДіПі, де народився другий син Борис-Богдан (1946 p.). 1950 р. родина Костишиних щасливо при їхала до Америки та поселилася в Пассейку, Н.- Дж., який став для них другою Батьківщиною. Юлія виховувала синів в українському дусі: вони відвідували українську церкву, пласт, школу. Коли сини підросли, Юлія почала пра цювати у фармацевтичній компанії. 1977 р. Юлія овдовіла, почала втрачати здоров’я, тож 1992 р. вирішила переїхати до соняшної Фльоріди. Серед української громади Норт Порту Юлія працювала для загального добра - у громаді, у церкві, стала членкою основницею 56-го Відділу СУА. Велике горе постигло Юлію, коли 2005 р. втратила старшого сина Олександра-Юрія. Після цієї трагедії частіше хворіла, а 21 листопада 2006 p., прийнявши Найсвятіші тайни, відійшла у вічність. Син Борис-Богдан з дружиною Катлін та внуки прощалися зі своєю мамою і бабусею. Понад п’ятдесят союзянок прощалися зі своєю посестрою традиційними у нашому Від ділі білими гвоздиками на вічний спочинок... Галина Король, пресова референтка Відділу. Спростування У жовтневому числі (2006 р.) “Нашого Життя”, у некролозі Анастазії Хариш (стор. 28, права колонка, друга лінійка зверху) слід читати: У Чікаґо Туся приятелювала з родинами Дзидзанів. У листопадовому числі (2006 р.) нашого жур налу (стор. 29, ліва колонка, третя пожертва) слід читати: Замість квітів на могилу бл. п. Лесі Пасічняк складаю 50 дол. Дарія Струк-Гусар. У грудневому числі (2006 р.) “Нашого Життя” було пропущено пожертву: У світлу пам’ять бл. п. Оксани Шандор, членки 65-го Відділу СУА замість квітів на могилу склали пожертви на Пресовий Фонд журналу для забезпечення його майбутнього. По 50 дол. - Ольга Городецька, Слава Стойко, Іван і Наталка Головін- ські, Іванна Ратич; по 20 дол. - Петро і Стефанія Левки, Ірина Старожитник, Василь і Ольга Хомути, Дора Борст, Осип і Надя Рінники; 10 дол. - Марія Цісик. Разом 360 дол. Родині висловлюємо щирі співчуття. Іванна Ратич, скарбник Відділу. Просимо ласкаво вибачити за недогляд. Ред. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
