Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СТОРІНКИ МИНУЛОГО... РІК II Ч. З ФИЛАДЕЛФІЯ, ПА., БЕРЕЗЕНЬ, 1945 ЦІНА 15 ЦЕНТІВ PHILADELPHIA, PA., MARCH 1945 VOL. II No З ДВАДЦЯТЛІТНІЙ Ю ВІЛЕЙ СУА 1925-1945 НАЩО ЮВІЛЕЮ? Сказав хтось, що у одному українська еміграція не дасть себе випередити іншим національним групам Америки: в уладжуванні ювілеїв. Пояснював це тим, що громадська праця у нас надто дрібна та незамітна, щоб говорила сама за себе і оставила тривалий слід на чужині. І тому треба ювілеїв, щоб безнастанно вказувати на неї пальцем та назвати по імени людей, що до неї причинилися. Бо інакше ніхто не помітив би праці, не знав би працівників. Може це опінія безпощадна, але - нігде правди діти - вісім, п’ять, чотири, а то й однорічні ювілеї у нас зовсім не є рідкістю. Хто зробив якусь громадську роботу - не хоче довго ждати, щоб збирати за неї признання і славу. Це саме з організаціями. Часто, коли підеш на таку ювілейну гостину - а розгорнути котрий-небудь наш часопис, то подибаєш, що й кілька разів у місяць по наших громадах такі відбуваються - то аж душа радіє, а серце гордощі розсаджує, мовляв, які то у нас великі люди та діла. Кільканадцять бесідників один по другім стають, славлять, аж слів не стає. А за тиждень-два скликають збори, бо треба якусь пильну роботу зробити. Кімната зборів пусткою світить, ні працювати кому, ні жертвувати - хоч потреба велика, справа нагляча... Не такого ювілею треба Союзови Українок Америки у двадцятьліття його існування. Не будемо хвалитися тим, що зробили, а тим більше його переборщувати... Це що зробили - може й невелике. Але досягли його самі, без нічиєї помочі, а по колодах - нечисленними руками і з сирого матеріялу. Проголошуємо ювілей не на це, щоб чванитися минулим, але, щоб взяти на себе нові, більші обов’язки на майбутнє. До цього треба нам людей та матеріяльної піддержки загалу, щедрої та постійної. Кожному, хто пізнав американське суспільне життя та ролю, яку у ньому відіграє зорганізоване жіноцтво, відомо, скільки через жіночі організації мож зробити для української справи. І ми, жінки зорганізовані у СУА, мали б цею дорогою найти доступ до середовищ, де вироблена прихильність для українського народу і його долі, мали б практичне значення. Але воно залежне від одної умовини: членства СУА у цих організаціях. Тоді з нами числилися б та давали нам нагоду говорити та ділати. Бо на цьому полягає саме зорганізованість американського жіноцтва: хочеш нашої помочі - мусиш стати нашим членом. Але таке членство - це для СУА поважне фінансове обтяження. І тому у минулому ця справа йшла так пиняво, що маючи далі відділи та й не таку скількість, як вимагали статути американ ських жіночих організацій - ми не могли старатися про членство у них. У ювілейному році ми порішили зробити у цьому напрямі великий успіх вперід: збільшити членство СУА та придбати фондів через ювілейний дар на це, щоб стати дійсними членами американських жіночих орга нізацій. Таких, які піднесли б престіж нашого жіноцтва у Америці та помогли нашій рідній справі. “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2005 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
