Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗБЕРЕЖЕМО „НАШ Е Ж И ТТЯ ”! До Союзу Українок Америки На руки голови в. п. Ірини Куровицької Вельмишановна і дорога пані Голово! Управа і членки 86-го Відділу СУА ім. Олени Теліги в Ньюарку вдячні Вам за те, що своєю присутністю звеличали святкування 40-их роковин нашого Відділу і за те, що Ви поділилися з нами враженнями з Вашої участи у святкуваннях інавгурації президента України Віктора Ющенка у Києві! З нагоди 60-их роковин журналу „Наше Життя” складаємо дар 500 дол. Щасти Вам Боже у Вашій праці! Вельмишановна і дорога пані Редактор! Дякуємо за Вашу присутність на нашому 40-літті. Ґратулюємо Вам за знамениту працю, за високоякісне редагування „Нашого Життя”. Бажаємо Вам і Вашій колегії наснаги, сили і здоров’я продовжувати Вашу важливу роботу. З 60-літтям „Нашого Життя” многая і благая літа! З пошаною і вдячністю З дружнім привітом, за Управу Відділу Іванна Мартинець, голова Відділу Марія Українська, секретар Вожена Ольшанівська, пресова реф. На Пресовий Фонд журналу „Наше Життя” складаємо 200 дол. з прибутку нашої імпрези „Виставка вишиваних рушників”. Бажаємо всього добра! Іванка Шкарупа, голова Округи Огайо. Ірина ВІЛЬДЕ СТРАХ Ти сказав мені: „Коли прийде весна, візьму тебе на руки й... скажу щось, чого я досі ні одній жінці не говорив”. І я повірила, що у твоїм любовнім словничку можуть бути ще слова, що ти їх досі жодній жінці не говорив. Ти маєш тридцять літ. Профіль як з каменя видовбаний і... кілька слів, що ти їх ще жодній жінці не говорив. Тому я від котрогось грудня думаю про весну. Тільки з чого пізнаю я її тут, у місті? Може на селі вже десь ластівки гнізда в’ють і діти на насипах босі бігають. Тут же єдиний вісник весни - перші весняні жіночі капелюшки за вітриною. Скажи: це має статися тоді, коли за вітри ною буде багато весняних жіночих капелюшків? І на тротуарах так сухо, як весною в селі на насипах буває. Від цього дзвінкіше відбивають кроки на вулиці. Увечері навмисно не заслоняю вікон: лежу в ліжку та вслуховуюсь у дзенькіт кроків на тро туарі... Думаю: твої кроки пізнала б навіть, коли б ти з сотнею війська марширував. Та я чую різні кроки за вікном на вулиці: стомлені й легкі, недбалі й запобігливі, довгі й кокетливо дрібні, але твоїх кроків не чую... Я дуже добре знаю, що, де б ти не був, дорога від тебе до мене буде все та сама, що від мене до тебе. І я давно відшукала б тебе, якби не страх, що з ним приходить на світ жіноче серце. Я боюся, що можу одного дня зустріти тебе на тротуарі, такому сухому й теплому, як призьба весною проти сонця на селі, у това ристві жінки, що буде як сама весна, у новому весняному капелюшку. Цього я боюся. Ти маєш тридцять літ, профіль як з каменя видовбаний, і тому я боюся твоєї незнайомої. Тієї майбутньої. Тієї неминучої. Хто і яка вона буде, що задля неї забудеш ти мене? Розумна, гарна, молода, з серцем чи без серця? І чим уб’єш в її серці заздрість за наші дні? Скажеш їй, що ти ніколи-ніколи не торк нув устами моїх уст? Запевниш, що ти ще нікого так не кохав, як її? Чи, може обіцяєш, як прийде весна, взяти її на руки, сказати щось, чого досі ти „ні одній жінці не говорив”? Ірина Вільде. „Окрушини”. Київ, Радянський письменник, 1969 'НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2005 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
