Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Євген СВЕРСТЮК ШЕВЧЕНКОВІ МЕТАМОРФОЗИ ...Коли Ми діждемося Вишинґтона З новим і праведним законом? А діждемось-таки колись. І Шевченко Коли в столиці Америки з’явився пам’ятник з таким “антирадянським” написом, спецслужби зацікавилися, чи справді у Шевченка, поета середини XIX століття, могли бути такі слова? Виявилося, були в Шевченка й такі слова. Виявилося, що в Шевченка є такі думки, про які радянське шевченкознавство не знає, бо воно заспокоїлося на цитатах, які можна підтасувати до офіційної пропаганди. Отже, ті ентузіасти, що відкривають українському поетові пам’ятники на інших континентах, виходить, знають якогось іншого Шевченка, крім “революціонера-демократа”, адаптованого до потреб ідеології. Наприклад, на пам’ятнику роботи славетного Олександра Архипенка в Парижі Шевченко - пророк з указуючим перстом. Фантастичне Шевченкове життя, така само неймовірна його творчість - не вкладаються в рамки ідеологічно заанґажованої уяви. Найзручніше було уявити його борцем проти самодержавного деспотизму і показувати його в селянському одязі як захисника “свого класу”, щоб потім показати, як революція вирішила всі проблеми, і залишилося побудувати поетові пам’ятник у так званій столиці так званої Української Соціялістичної Республіки. Отже, правдивого Шевченка і не пробували зрозуміти. Одна метаморфоза Шевченкового життя припадає на його кінець. Після смерти царя Миколи поет, відбувши десять років заслання, поверта ється до Петербурґу. Невдовзі стає академіком живопису і на хвилі ейфорії стає бажаним гостем у аристократів столиці. Його козацька натура бунтує проти цієї ролі, він демонстративно одягає селянську шапку, кожух - він демонструє перед вищим світом свою приналежність до закріпаченого селянського стану. Фотографія тих років так припала до смаку багатьом, у тому числі й тим, що й досі в кріпацтві. Доказ цьому - купюра в сто гривень. Її прийняли за чисту монету. При цьому забувається, що Шевченко ніколи не відповідав тому дідусеві. Адже він повертався з заслання 44-літнім парубком і робив кроки до одруження з молодою дівчиною. Отже, маємо на одних пам’ятниках молодого національного поета, на інших - зажуреного селянина. А пам’ятників Шевченкові по світу - сотні й сотні. Але то ще не все, контрасти зовнішности можна було б примирити. Найбільші непорозуміння пішли від тлумачення творів Шевченкових. Завдяки його величезній популярності, кожна політична сила пам’ятала, що його треба зробити своїм, бо всі мали підстави любити поета любови і віри. Він справді був непримиренним до всякого рабства. Поет був борцем проти царського самодержавства. Український патріотизм у нього поєднувався з солідарністю до інших народів у їхній боротьбі за волю. Нарешті, поет про все розмовляє з Богом і часто Йому від серця докоряє за допуст неправди, і посилає свою Думу аж до Бога, Його розпитати, Чи довго ще на цім світі Катам панувати. Те, що українські патріоти визнали його своїм апостолом, було природним. Народники і пізніші революціонери бачили в ньому поета боротьби за визволення - не без підстав. Але найгірше те, що прилучення поета до своєї програми поєднувалося з партійними вимогами: бути тільки з ними. Коли більшовицька ідеологія стала офіційною, а гасло “хто не з нами, той проти нас” стало імперативним, тоді довелося “підганяти” поета під їхню клясову програму. З усією утилітарною прямотою пропаганда використала Шевченка для зміцнення основ імперії, яку назвали Шевченковими ‘НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2005 З
Page load link
Go to Top