Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
тісно пов'язана також з Театральним Інститутом. Так що її творчість спирається не тільки на емоціях, переживаннях і на суто музичних традиціях. Вона великий знавець образотворчого мистецтва, архі тектури, літератури, історії. Досить глянути на її бібліотеку, що охоплює ці всі ділянки від античності до сьогодення, від Вавилону, Єгипту, Греції і до XX сторіччя, від Плутарха, Сенеки до сучасних українських поетів. Композиторка постійно пізнає мистецтво різних народів, бо в порівнянні зглиблює своє, українське. У 1990-ті роки вона написала фортепіянні цикли “Замки Лоари” та “Іспанські фрески”. В них витончене відтворення місцевих барв поєднується з чисто українськими рисами. І тут ще слід згадати талант Лесі — піяністки. Гляньмо на фото, де скульптурно зображені її руки. Представляючи творця, мусимо хоч у за гальному визначити його стиль. Для Лесі Дичко вихідними позиціями є внутрішні якості: задушев ність, правдивість, прагнення до найвищого у всесвіті, в природі, мистецтві. Прекрасно знаючи найновіші технічні осягнення у галузі композиції, її системи і засоби, вона насамперед по-своєму про довжує рідні традиції. У найважливішому для себе жанрі, хоровому, вона виходить від найбільшого нашого майстра — Леонтовича (хто не знає його “Щедрика”!). Вона далі розвиває ту образність, кольоритність, що закладена у його хорах. Йде шляхом витончености і ще більшої барвистости, де кожен голос або їх злиття можуть передати і конкретний кольорит і узагальнені емоції, можуть бути не тільки живим людським звучанням, але й інструментом. Крім того багато хорів Лесі Дичко написані з залученням оркестри, органу. Творчість композиторки невідривно пов'я зана з українським фолкльором. Та відбувається це в особливий спосіб. Якщо раніше українські композитори йшли від народних джерел до про фесіоналізму, то у неї є навпаки. Колись я назвала статтю про Лесю Дичко “Шлях до народного”, тому що вона свідомо і дуже індивідуально звертається до цієї' скарбниці. У студентські роки вона їздила у фолкльорні експедиції по українських селах з коле гами Валентином Сільвестровим та Леонідом Гра- бовським, які стали тепер визначними українськи ми композиторами (до речі останній живе тепер у Нью-Йорку). Отже ніхто з них не цитує у своїх тво рах українських пісень, черпаючи з них щось най глибше, найістотніше як стимул до власного само визначення. Навіть у “Червоній калині” Леся Дичко на водить лише один фолкльорний зразок — “Козак від'їжджає, дівчинонька плаче”. Джерелом над- хнення є тут для неї народні тексти. Зрештою, у підсвідомості вони напевне пов'язуються з відпо відною народною музикою. Тепер вважається старомодним зворушуватись твором мистецтва. Але цього неможливо уникнути, слухаючи “Червону калину”. Перше, що відчувається, це внутрішнє хвилювання, повнота і глибина переживання. Твір викликає високі почуття, заторкує струни душі. Безумовно, однією з головних причин успіху є живий подих мелодичних першоджерел. Сутність своєї “Червоної калини”, відразу після її написання сама Леся висловила так: “...для музики України найбільш типовою є глибока, прониклива ліричність. Однак в окреслені епохи — боротьби за національні ідеали, для людей цієї землі наступають моменти масових героїчних под вигів. Такі моменти і стали змістом кантати, в якій відстоюються безсмертні ідеали правди і віль ності”. Для п'яти частин кантати Леся вибрала не рідкісні, а популярні пісні часів героїчної боротьби українців з загарбниками. Ці пісні стали вже симво лами, з ними пов'язані окреслені емоційні асоціяції слухачів. Широким є коло перевтілених у творі образів — від ліричних до героїчних. "Побратався сокіл з сизокрилим орлом” з першої частини є історично-епічною піснею; “Козак від'їжджає” та “Чи не я у лузі калиною була” (з другої) — ліричні. У третій частині використаний мотив жартівливо- танцювальної пісні про Байду; четверта “Сину мій, дитино моя” — жіночий плач, і нарешті, останньою є героїчна дума про козака Нечая. Таким чином, “Червона калина” побудова на на контрастних співставленнях протилежних за характером і настроєм образів: драматичного, ліричного, героїчно-жартівливого, ліричного, але ще сумнішого, і, нарешті, трагедійно-мужнього. Та ке спрямування розвитку до кінцевої найвищої трагедійної точки є послідовним втіленням задуму. Цій ідеї підпорядкований також виконав ський склад твору: співаки-солісти з усіма темб рами голосів (тенор, меццо-сопрано, бас, сопрано, баритон — за послідовністю частин), хор та інстру менти, які також міняються у кожній частині: фортепіяно, арфа, дзвони, ксилофон, літаври і ударні. У скорботно-ліричних, другій і четвертій частинах, переважає вокальне звучання, вільний нескінчений розспів, у якому захоплює імпровіза ційність пісенної стихії. Натомість в героїчних образах (Байди і особливо Нечая) велике значення має ритм — вільний, змінний, а голоси переходять у скоромовку, відтак крик. Тим більше вражіння після гостро акцентованої мови справляє кінцева кульмінація у широкому хоровому розспіві — прославлення України та її героя. Музику тим важче описувати словами, чим більше у ній душевного, сердечного, чим більше технічні засоби підпорядковані ідеї. Тому не знаю, чи вдалося мені сказати, що “Червона калина” є 6 “НАШЕ ЖИТТЯ", КВІТЕНЬ 1999 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
