Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МИКОЛА ПЕТРЕНКО ВЖЕ, ВЖЕ-БО ВЕСНА! А чи вже готові Прутики вербові? Вже, вже: світ воскрес, Сяє сонце із небес, Сонце з неба припекло Звеселилося село! А чи вже готові Свічечки воскові? Вже, вже: бо весна, Великодній дзвін луна, Великодній дзвін з небес Возвіща: — Христос воскрес! А чи вже готові Душі для любові? Вже, вже: бо краса, Україна воскреса! Україна розквіта: Сам Господь зійшов з хреста! ПЛАКУЧА ВЕРБА НАРОДНА ЛЕГЕНДА Плакуча верба була колись гордим, струнким деревом. Високо вгору підіймала вона своє пишне гілля й красувалась проти ясного неба. Сонечко тішилося її красою і думало: “Ніхто не має такого чудового гілля. Верба найстрункіша з дерев. Вона окраса садів!” — і сонце ласкаво усміхалося їй, а небо пестило її... Але настав страшний день, коли книжники й фарисеї привели Господа нашого на суд до Пілата. І хоч Пілат не знайшов ніякої вини Ісуса, під натиском фарисеїв звелів замучити Христа. Вони мали бити Його, а вкінці розіп’яти на хресті. Жорстокі воїни побігли в сад, щоб знайти різок. Вони побачили вербу, що гордо спиналася гілками до високого неба. Воїни нарізали вербових гілок. Верба здригнулася від болю, коли воїни обтинали її гілки. Але не здогадувалася, для чого вони брали її гілки. Коли ж побачила, що ними вони били Христа, не витерпіла: — Яка ж я нещасна! Який же сором, що мої гілки виконують таку страшну, таку ганебну робо ту!.. Не можу я дивитися тепер вгору на небо... Сумно опустила верба своє листя, схилила гілля низько до землі і гірко плакала. Від того часу верба завжди плаче своїми гілками. Тому й вона плакучою зветься. Вона росте при могилах. Шумом своїм розповідає про страшну подію — вияв жорстокости людей до свого Спасителя. 34 “НАШЕ ЖИТТЯ“, КВІТЕНЬ 1999 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
