Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
бібліографії його перекладів, праць критичного або перекладознавчого спрямування, що ще чекають свого часу в архіві письменника. Бездоганний стиліст, М. Лукаш зумів від творити найтонші нюанси індивідуальної автор ської манери, щоразу переключаючись на мовну стихію, він надзвичайно вірно імітує різні, часом протилежні манери, різні поетичні індивідуальності. І все це не завадило М. Лукашеві створити власний, виразно самостійний стиль перекладу. Його переклади сповнені сили, звучности, соко- витости. Це пов’язане з мовною різноманітністю, з багатством розмаїтих інтонацій, співвідношенням звукових повторів, звуків, синтаксичної будови поезій, які він перекладав. Володіння надзвичайно тонким музичним слухом допомагало Лукашеві конгеніяльно відтворювати ритм, розмір, звукопис поезії. Його переклади настільки співні, що привер тають до себе увагу композиторів. Зокрема, мо лода співачка Алла Попова виконує пісню “Мель ник” на слова Лукашевих перекладів Р. Бернса, “Білий мельник, білий” та “Милий, будь смілий”, музику до яких написав композитор О. Мельник. Однією з найголовніших прикмет М. Лу- каша було досконале володіння рідною українсь кою мовою, яке дається не легше, аніж знання мов чужих. Ось як писав про це найближчий Лукашів побратим по перу Григорій Кочур: “Лукаш винят ково різносторонній стиліст. Знання української мови на всіх етапах її розвитку, в усіх її тонкощах і нюансах поєднується в нього з великою сміливістю та ініціятивністю і одночасно з тактом і почуттям міри. Він піднімає на поверхню, активізує і запроваджує до вжитку найглибинніші мовні шари, і архаїзм, і неологізм у нього однаково служать справі художньої виразності”. І справді, вільне, вір туозне поводження зі словом є самобутньою рисою творчого почерку М. Лукаша. Високим рівнем свого доробку перекладач відстоював честь і гідність багатющої в усіх стильових вимірах української мови, показав її могутність і глибинність. М. Лукаш широко використовує багатство рідної мови, невтомно вишуковує в її надрах усе нові й нові скарби. Для нього слова, подані в словнику з позначкою “застаріле”, “архаїчне”, “книжне”, “розмовне”, “рідковживане” чи “діялектне” і т. п.,не є другосортними, віджилими, Використання цих слів разом з численними поетизмами, неологізмами робить мову перекладу барвистою, соковитою, здатною передати найтонші відтінки людських почуттів і переживань. Уміння відшукувати саме те, необхідне слово у глибинних шарах мови, в усних чи писемних джерелах, робить його переклади неповторними і самобутніми. Шедевром мовної віртуозности М. Лукаша став його переклад поеми Ю. Тувіма “Бал в опері” (1963), прочитавши якого М. Рильський з якимсь навіть трохи забобонним острахом промовив: “І де він стільки отих слів навикопував!” Звернімо увагу хоча б на цей дієс лівний ряд, на експресивну доречність і незамін ність слів, що так влучно передає шелест грошей: В’ється Леівафан злотолуский, Перевивається на срібні молюски, Копишиться вошками, вистрибує блішками, Повзе більйонними багатоніжками, Скрізь гроші, як воші, в кишенях кишать, Мишвою шамочуть, щурами пищать, Залазять у душу, там шашелем шиються, Риються, криються, віються, сіються, І знову зливаються в люту потвору, Що, плодячись, пнеться все вгору та вгору, Од міста до міста, од двору до двору, Мільярдно кружляє од біса до чорта, Од чорта до біса безкраїм сувоєм, Суне нахабно лепрозним ескортом, Яросно скаче пархатим конвоєм. Обдаровання перекладача виявляється у легкості перевтілення, що допомагає йому ство рити рядки, такі відмінні від щойно зацитованого уривка. Йдеться, зокрема, про переклади з Р. Бернса, творчість якого великою мірою визна чалася впливом усної ш о т л а н д с ь к о ї народної творчости. Враховуючи це, М. Лукаш звертається до українського фолкпьору, з нього черпає необхідні образи, пересаджуючи таким чином фолкльорну стихію Бернса на український грунт: Дударик грав: ду-ду, ду-ду, Таки принадив молоду; Сама невеличка, рум’янеє личко, А вустоньки на меду. (“Дударик”) Чи такі рядки, що асоціюються з відомою українською народною піснею: Новина, новина — Слухайте, дівчата! На базар привезли Хлопців продавати. (“Новина”) З такою ж легкістю перекладач входить у світ дитячих мрій, казок, даруючи юним читачам вірші Джанні Родарі, казки Бранка Чопича, Льюїса Керролла. Як лагідно, весело звучать рядки: Хороший крокодилонько, Скачавшися в піску, Пірнає в чисту хвиленьку, Споліскує луску. Як він покаже зубоньки, Привітно сміючись, То рибоньки-голубоньки Самі у рот плись-плись! (“Апіса в країні див”) “НАШЕ ЖИТТЯ", КВІТЕНЬ 1999 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
