Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
тісно пов'язана також з Театральним Інститутом. Так що її творчість спирається не тільки на емоціях, переживаннях і на суто музичних традиціях. Вона великий знавець образотворчого мистецтва, архі тектури, літератури, історії. Досить глянути на її бібліотеку, що охоплює ці всі ділянки від античності до сьогодення, від Вавилону, Єгипту, Греції і до XX сторіччя, від Плутарха, Сенеки до сучасних українських поетів. Композиторка постійно пізнає мистецтво різних народів, бо в порівнянні зглиблює своє, українське. У 1990-ті роки вона написала фортепіянні цикли “Замки Лоари” та “Іспанські фрески”. В них витончене відтворення місцевих барв поєднується з чисто українськими рисами. І тут ще слід згадати талант Лесі — піяністки. Гляньмо на фото, де скульптурно зображені її руки. Представляючи творця, мусимо хоч у за гальному визначити його стиль. Для Лесі Дичко вихідними позиціями є внутрішні якості: задушев ність, правдивість, прагнення до найвищого у всесвіті, в природі, мистецтві. Прекрасно знаючи найновіші технічні осягнення у галузі композиції, її системи і засоби, вона насамперед по-своєму про довжує рідні традиції. У найважливішому для себе жанрі, хоровому, вона виходить від найбільшого нашого майстра — Леонтовича (хто не знає його “Щедрика”!). Вона далі розвиває ту образність, кольоритність, що закладена у його хорах. Йде шляхом витончености і ще більшої барвистости, де кожен голос або їх злиття можуть передати і конкретний кольорит і узагальнені емоції, можуть бути не тільки живим людським звучанням, але й інструментом. Крім того багато хорів Лесі Дичко написані з залученням оркестри, органу. Творчість композиторки невідривно пов'я зана з українським фолкльором. Та відбувається це в особливий спосіб. Якщо раніше українські композитори йшли від народних джерел до про фесіоналізму, то у неї є навпаки. Колись я назвала статтю про Лесю Дичко “Шлях до народного”, тому що вона свідомо і дуже індивідуально звертається до цієї' скарбниці. У студентські роки вона їздила у фолкльорні експедиції по українських селах з коле гами Валентином Сільвестровим та Леонідом Гра- бовським, які стали тепер визначними українськи ми композиторами (до речі останній живе тепер у Нью-Йорку). Отже ніхто з них не цитує у своїх тво рах українських пісень, черпаючи з них щось най глибше, найістотніше як стимул до власного само визначення. Навіть у “Червоній калині” Леся Дичко на водить лише один фолкльорний зразок — “Козак від'їжджає, дівчинонька плаче”. Джерелом над- хнення є тут для неї народні тексти. Зрештою, у підсвідомості вони напевне пов'язуються з відпо відною народною музикою. Тепер вважається старомодним зворушуватись твором мистецтва. Але цього неможливо уникнути, слухаючи “Червону калину”. Перше, що відчувається, це внутрішнє хвилювання, повнота і глибина переживання. Твір викликає високі почуття, заторкує струни душі. Безумовно, однією з головних причин успіху є живий подих мелодичних першоджерел. Сутність своєї “Червоної калини”, відразу після її написання сама Леся висловила так: “...для музики України найбільш типовою є глибока, прониклива ліричність. Однак в окреслені епохи — боротьби за національні ідеали, для людей цієї землі наступають моменти масових героїчних под вигів. Такі моменти і стали змістом кантати, в якій відстоюються безсмертні ідеали правди і віль ності”. Для п'яти частин кантати Леся вибрала не рідкісні, а популярні пісні часів героїчної боротьби українців з загарбниками. Ці пісні стали вже симво лами, з ними пов'язані окреслені емоційні асоціяції слухачів. Широким є коло перевтілених у творі образів — від ліричних до героїчних. "Побратався сокіл з сизокрилим орлом” з першої частини є історично-епічною піснею; “Козак від'їжджає” та “Чи не я у лузі калиною була” (з другої) — ліричні. У третій частині використаний мотив жартівливо- танцювальної пісні про Байду; четверта “Сину мій, дитино моя” — жіночий плач, і нарешті, останньою є героїчна дума про козака Нечая. Таким чином, “Червона калина” побудова на на контрастних співставленнях протилежних за характером і настроєм образів: драматичного, ліричного, героїчно-жартівливого, ліричного, але ще сумнішого, і, нарешті, трагедійно-мужнього. Та ке спрямування розвитку до кінцевої найвищої трагедійної точки є послідовним втіленням задуму. Цій ідеї підпорядкований також виконав ський склад твору: співаки-солісти з усіма темб рами голосів (тенор, меццо-сопрано, бас, сопрано, баритон — за послідовністю частин), хор та інстру менти, які також міняються у кожній частині: фортепіяно, арфа, дзвони, ксилофон, літаври і ударні. У скорботно-ліричних, другій і четвертій частинах, переважає вокальне звучання, вільний нескінчений розспів, у якому захоплює імпровіза ційність пісенної стихії. Натомість в героїчних образах (Байди і особливо Нечая) велике значення має ритм — вільний, змінний, а голоси переходять у скоромовку, відтак крик. Тим більше вражіння після гостро акцентованої мови справляє кінцева кульмінація у широкому хоровому розспіві — прославлення України та її героя. Музику тим важче описувати словами, чим більше у ній душевного, сердечного, чим більше технічні засоби підпорядковані ідеї. Тому не знаю, чи вдалося мені сказати, що “Червона калина” є 6 “НАШЕ ЖИТТЯ", КВІТЕНЬ 1999 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
