Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
БІЛЕНЬКА МОЯ ХАТИНКО... Біленька наша хатинка — дорога і рідна для серця кожного українця. Стрінеш її на безмежних лісостепових і степових просторах від Прикарпаття аж до кордонів Росії і далі, біля доріг і великих шляхів, завжди мирна, для всіх відкрита і гостинна. Сама біла, здалеку виглядає як грибок з темною шапкою-стріхою, а на світлому тлі видніються за округлені очі-вікна. Споконвіків у нас на Україні і, зокрема, на Буко вині (Чернівецька область), незалежно з якого мате- ріялу будували хату, стіни її ззовні і зсередини оброблялись глиною. Як писав український дослід ник народного житла Григорій Коваленко, ’’україн ська хата несе на собі глину, незалежно від того, з чого сама зроблена”. Якщо житло будували з дерева (кругляка, на- півкругляка, дощок), то з обох боків стіни обкидали грубим шаром глино-солом’яної суміші. В районах, ближчих до Дністра, де дерева було мало, хати буду вали з глини. В землю закопували сохи, між якими з пруття плели пліт (городжені хати) або робили із патиків каркас (кільовані хати). Каркас з двох боків забивали глино-соломою або поміж патиками заплі тали глино-солом’яні вальки. Всі тяжкі будівельні роботи виконували чоловіки. На завершальному етапі будівництва, коли вже залишались легші і делікатніші роботи, то в переважній більшості їх виконували жінки. Взагалі, на Буковині для глиняних робіт господарі скликали толоку. На допомогу запрошували до себе сусідів та родичів. Спільною працею, часто з музи кою та піснями, люди виконували цю роботу. Госпо дарі організовували спільний обід та вечерю. Жінки вигладжували стіни з двох боків спеціяльною де рев’яною лопаткою-гладійкою і сумішшю глини з пшеничною половою. Коли стіни підсихали, то су мішшю глини з піском ще раз їх вигладжували. Подіб ні роботи виконували і з долівкою. Спочатку її довб нею добре вбивали, потім вирівнювали і вимащували. Деколи в цих роботах жінкам допомагали чоловіки. Потім вже починалася чисто жіноча робота. Коли стіни хати добре висихали, то їх декілька разів вибілювали. Білили різними засобами: білою глиною, крейдою, вапном. До білила додавали добре просіяного річкового піску і від того поверхня стін ставала шороховатою, рельєфною. Крім білої глини використовували й інші кольо рові глинки, які в народі називали глеєм (сива, жовта, червона). Ці види глин вживали для підведення стін, долівки, декоративного малювання. На Буковині глиняні роботи виконували з особли вою акуратністю. Мені не раз доводилося бувати по буковинських селах, деколи заночовувати в людей. Завжди вражала велика працьовитість та невтомність сільської жінки. У 80-их роках купували до Музею народної архі тектури та побуту у Львові давню хату середини XIX ст. з с. Шилівці Хотинського р-ну Чернівецької облас- ти. Господиню звали Оксана Банар. Склалося вра ження, що ця жінка відпочиває на добу 2— 3 години. Попри цілоденну роботу на полі, вона приходила до дому і до пізньої ночі поралася біля хати. Якраз в цей час господар добудовував до літньої кухні до даткове приміщення — шопу. Будували вони давнім прадідівським методом. Господиня викінчувала всі глиняні роботи, вигладжувала акуратно стіни, потім вибілювала їх. В хаті і на садибі все виблискувало чистотою і охайністю. Не тільки в цьому селі, але й в цілому ряді сіл, які розташовані одне за одним по трасі Чернівці— Хотин, селянські садиби надзвичайно чисті та охайні. На обійстях так все вміло скомпоновано, що не видно ніде слідів перебування домашніх тварин. Подвір’я чистеньке, порослі зеленою травичкою-муравкою, стежки викладені кам’яними плитками. Особливо охайні хати як ззовні, так і зсередини. Скрізь від чувається дбайлива рука жінки-господині. Поруч з новими та поверховими будівлями на селах ще залишились подекуди старі біленькі хати і господарські будівлі, знизу підведені кольоровими глинками. Особливістю буковинського житла є його мальов ничість. На кожному кроці відчувається потяг до краси, бажання ’’причепурити” свою хатку. Традиція прикрашувати житло малюнками і фар бами сягає в глибоку давнину. Глиняні моделі три пільського житла III— II тисячоліття до Христа були орнаментовані поліхромним розписом. Розписаний комин. Decorated chimney.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
