Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАЛИЙ МАРКІЯН Гарячі соняшні промені котилися по дахах будинків чепурного німецького міста, а розпе чені на кам’яні хідники розганяли дітей і дорос лих до парку, який дихав свіжою зеленню літа. До дверей малої кімнати одного з будинків хтось постукав: — Маркіянчику! Чи ти вже закінчив пакувати свої речі, бо я не хочу, щоб ми запізнилися, — сказала мама. На долівці сидів хлопчик і пильно складав свої улюблені картинки ’’динозаврів” до малої коробочки, щоб показати збірочку бабусі та малим приятелям його вакаційних днів. Тато Маркіяна є диктором української радіо передачі. Маркіян гордиться своїм татом, бо хоч він ще не зовсім розуміє всього, про що говориться в передачі, але знає, що її слухають українці в цілому світі. Він знає, що дуже багато там розповідей про долю нашої незалежної України, про вибори до Верховної Ради, про хворих дітей, що потерпіли в чорнобильській катастрофі тощо. Маркіян молиться, щоб була згода у нашій молодій державі, щоб людям було краще жити та щоб новий президент був добрий для України і ніколи не допустив до втрати її незалежности. Хлопчик любить слухати українських пісень, що звучать в передачі у радіо, а особливо одну: ’’Засяло сонце золоте —■ народ збудивсь зі сну”. Тоді він маршує і співає. — Матусю, а не забудь покласти до валізи іграшки та солодку кістку для Циганика. Циганик — це невідступний товариш його вакаційних забав — великий пес його бабуні, що вилискує до сонця гладкою чорною шерстю. Ось вони вже в одній з прекрасних укра їнських осель в Америці, що нагадує гори Карпа ти та пишається чудовою дерев’яною гуцуль ською церквою. Після теплих привітань з бабу сею Маркіян з Цигаником стрілою біжать на річку. Там він може спокійно поговорити з улюб леним песиком та розказати про те, що кращого пса як Циганик він не бачив, та про те, як довго він чекав на цю вакаційну зустріч. За ним ти хенько спостерігає бабуся та тішиться своїм дорогим внуком. — Знаєш, Маркіянчику, що твої маленькі рожеві приятелі саламандри теж на тебе че кають, — каже вона про милі маленькі сотворін- ня, що плигають поміж камінчиками на дні про зорої води у річці. — Пст!.. — Маркіян наказує Циганикові не гавкати, щоб не сполохати їх. — Я привіз нову сітку, назбираю для них комашок, нагодую та знову випущу в річку, де вони будуть вільно плавати, бо вони, як люди та звірята, люблять свободу. Маркіян радів, що зможе перебути літо у бабуні серед прекрасної природи. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
