Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
прощальну гостину. Місцеві селяни йдуть проспатися додому, інші до сусідів, близька родина залишається у господарів. Уранці гості заходять в хату, сідають за стіл. Тепер почесне місце займає староста і свашки, а молоді у звичайному вбранні їх обслуговують. Після випивки закусують хлібом, сиром, бундзом, холодцем, маслом, смаженим м’ясом. Цей раз ’’подвійну порцію” горілки мусять випити свашки ”за чепец”. Молода старається якнайкраще всім догодити. — Но а тепер, — пропонує староста, — молода невістка няй принесе зо свойой лади коровай і пода рунки для родини молодого. Молода приносить коровай, підіймає його над голо вою, обертається з ним тричі і кладе на стіл. Це для того, щоб у їхньому новому господарстві ніколи не пере водився хліб, щоб стіл був завжди повен добра. Староста розрізає коровай на багато кусків, якими молода обдаровує матір мужа, батьків і всю родину. Молода за той час приносить подарунки для родини. На звій полотна кладе кусок короваю і вручає свекрусі: — Прощу вас, мамцю, на той дар невеличкий, але вдячний, котрим ся вам невістка приподобати хоче, жебисте ю як власну дитину кохали. Як правило, свекруха відповідає так: — Дякую за дар. Дар мій милий, але невісточка ищи миліша. Обіцяю єй як рідну дитину кохати, а сподівамся, же і она буде мя шанувати. Подібна церемонія з батьком (йому дарує невістка нову сорочку) і родиною. Молода зі всіма цілується. Кусками короваю обділяє також весільних гостей, сусі дів, ”жеби були для новой господині згідливими”. Части ну короваю залишають для ’’приданців” — рідні молодої, що незабаром має прибути. Це обдарування символізує об’єднання, злиття рідні молодого з ріднею молодої в єдину спільну сім’ю. В кінці молода розв’язує ріщку, розтинає на куски стрічку, що нею була зв’язана ріщка, роздає куски музи кантам, які прив’язують стрічки до скрипок. Далі забавля ються, танцюють, співають та гостяться. Увечорі на подвір’я приходять батьки молодої, її брати, сестри на інша родина, так звані ’’придани”, з подарунками для молодих. Але двері закриті. Під вікном співають: На полі зілля, в хижі весілля, В загороді м’ята, ту наша дівка взята. Перед тими дверми зелена вербина, Вийд до нас, Марисю, пришла ті родина. Пришла ті родина, отец і мамойка, Отец і мамойка, ціла родинойка. Вийд же к нам, Марисю, двері поодкривай, Двері поодкривай, родину привитай. Бо як к нам не вийдеш, то ся погніваме, То ся погніваме, назад повертаме. А вийд же ту ку нам, наша пані млода, Кед не маш палюнки, недалеко вода. В сінях жартома відспівують: Пришли нам придани, што ж ім істи даме? Ріпа не скрептана, морков не копана. Неє гороху, ні бобу, Погибнут з голоду.6 Або: Пришли до нас приданяре, Што ми ту ім істи даме? Нарубаме дрібних трісок, Даме ми ім на сім мисок. Нарешті двері відкриваються, виходять молоді, ста роста, гості. — Юж дос той сварки, — ніби з докором завважує староста, — зараз ся погодте. А вас, придане, просимо до хиж. Вітаються, цілуються. Всі заходять в хату, дарують молодим подарунки, приймають куски короваю. Сі дають за столи, причому батьки молодого поруч з бать ками молодої. Дружби наливають горілку, господині ставлять їжу. Підіймається староста: — Дорогі гості! Коли юж ся нам так ладні зишла єдна і друга родина, то разом ся напийте доброго вина за то, жеби сват до свата приходив як брат до брата., а далі співають молодим, дружкам, дружбам, жартують. Ця завершаюча частина весілля завжди найвеселіша. Цілу ніч гості навперебій організовують різні забави, розповідають сміховинки, аби всіх розвеселити. Дружби підсипують до страв солі (особливо гостям, які прихо дять з приданими та дружкам), старості непомітно напи хають до кишень качани з капусти, кості, куски хліба, а тоді ’’доказують”, що староста сам наївся та накрав ще додому добра. На стіл ставлять воду замість горілки і стараються, щоби першим випив староста. Бува, шо староста не подає виду, що це вода, і п’ють по черзі, не признаючись. Над ранком, коли всі потомлені, не бажають вже пити та їсти, староста складає подяку за вечерю, бажає молодим щастя. Дружби зсувають столи і весільні танцю ють до білого дня. Далі прощаються і цілуються взаєм но. Подекуди удень справляють ще”сващини” — заключ ний етап весілля з ін іц іа т и в и свашок. Гостяться увесь день. Сващини характерні співом ”до хрипоти”, бо пога ну славу мали б ті свашки, які на весіллі не похрипли б. Увечорі розходяться. У наступну неділю в домі молодих справляють ’’поправини”. Прибуває староста, свашки, дружби, друж ки, родина, сусіди. Співають пісень на честь молодих, наділюють їх відповідними порадами. Так проходить і завершується народне весілля на Лемківщині. Львів, 1992. 6 В. Хиляк. Свадебньїе звьічаи... стор. 25. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
