Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1926 року, почувши її в Саратові, відомий співак, педагог місцевої консерваторії Михайло Медведєв, пер ший і кращий виконавець Германа в "Піковій дамі” Чай- ковського, запропонував їй стати солісткою Саратов ської опери і лекції співу, однак від цієї безкорисливої допомоги артистка відмовилась, бо мріяла співати на рідній землі. І все ж... 1927 рік. Оксана Петрусенко з українською трупою в Казані. Своїм рідкісним голосом вона зачарувала місце вих меломанів. Дирекція Казанської опери, наслухана про дивовижну зірку української трупи, пішла також на вистави і, вражена музикальністю, сценічністю артистки, запропонувала дебют. І вона скоряється — вирішила приїхати на Україну з багатим оперним репертуаром. З винятковим успіхом артистка виконує арію Оксани в опері Чайковського ’’Черевички” — і казанці стали першими свідками народження нової яскравої зірки на вокальному небосхилі. Тріюмфально проходять її виступи в партіях Аїди, Тоски в однойменних операх Верді, Пуччіні, Ярославни в "Князі Ігорі” Бородіна, Наташі в ’’Русалці” Даргомиж- ського, Лізи, Татьяни в операх "Пікова дама”, ’’Євгеній Онеґін” Чайковського, Маргарити у "Фавсті” Ґуно, Недди в ’’Паяцах” Леонкавалло. Василь Москаленко, тенор, провідний соліст цього театру, закохується в Оксану Петрусенко — і вона стає його дружиною. І талантом, і моральними якостями він аж ніяк не відповідав її великому "я” людини й митця, але така вже доля співачки. І потрібне буде десятиріччя, поки цей чоловік не зійде з її дороги. Потім були оперні сцени Свердловська (нині Кате- ринбурґ) і Самари, де артистка здобуває високий авто ритет першоклясної співачки. Свій репертуар вона попов нила партіями Купави, Мілітриси, Марфи в операх ’’Снігу ронька” , ’’Казка про царя Салтана”, ’’Царева наречена” Римського-Корсакова, Горислави в "Руслані і Людмилі” Ґлінки, Антонії, Джульєтти в Тофманових казках” Оф- фенбаха. Петрусенко виростає в зрілого майстра. Відома співачка Великого театру в Москві Наталя Шпіллер згадує: "Я розпочинала свій творчий шлях у новоорганізова- ній так званій Середньоволзькій опері в Самарі. Я приї хала туди і там зустрілась з Оксаною Андріївною Петру сенко, яку запросили до цієї опери 1931 року із Сверд ловська. Не певна в тому, що вона десь колись зай малась вокально, однак те, що я почула, мене приголо мшило. Цей незвичайний голос! Величезна теситура, я б сказала видатної сили звука! Уперше вона виступала в партії Аїди. Це було пре красно. Поперше, вона зовні була чудова. Струнка, з незвичайною пластикою. Обличчя — перше враження — красуні! Правду кажучи, так це було й насправді. Дивні великі очі, сині! Волосся тепле, якесь золотаве! І що найбільше висвітлювало її зовнішність, — усмішка! Ця усмішка обертала її в красуню. У партії Аїди я не бачила більше нікого в такому, сказати б, зовнішньому ’оформленні’. Це була перука етіопки — така трішечки жорсткувата. І золотий обруч на голові. І все її убрання — шмат лілової тканини, в яку вона обгорталась, залишаючи відкритими плече, руку, браслети на руках, на ногах. І ось так вона поставала на сцені. Прекрасна дикція чудового, дзвінкого, особливого тембру сопрано. Голос що вище, то красивіший. Загальне враження таке сильне, що, наприклад, сце на на площі, діялог із Амнеріс — це було настільки емоційно, щиро і захоплююче, що, мабуть, такого яскра вого враження я не дістала за все життя, хоч я пізніше чула цілий ряд блискучих Аїд і в нас і за рубежем. У ній було щось таке безпосередньо талановите, захоплююче, що я це запам’ятала на все життя...” Два роки працюючи на сцені Татарської опери в Казані, вона часто виступала в концертах з українськими народними піснями, вбрана в національні строї, які сама пошила. А коли демонструвалися німі фільми ’’Тарас Шевченко” з участю Амвросія Бучми, ’’Тарас Трясило”, вона виходила на сцену перед демонстрацією кінофіль мів і співала — розповідала слухачам про Україну. Там, у Татарії, її назвали українським соловейком. Там її пам’ятають і досі. Не менш прихильною до неї була й преса. Марій ська газета на її концерт у столиці Йошкар-Ола від гукнулася так: ’’Незвичайний успіх у публіки мала артист ка Оксана Петрусенко. Сильний голос, уміння володіти ним, внутрішня експресія... буквально захопили публіку, яка викликала артистку без кінця” . Слава про талановиту українську співачку розлягла ся по всьому Поволжю й Заволжю, а вона її не дуже тішила, бо марила Україною, палко прагнула співати свої Аїду, Тоску, Купаву (’’Снігуронька” Римського-Корса кова), Ярославну, Лізу, Кармен рідною мовою, воліла в Україні виспівати свою пісенну душу. І ось мрія її здійснюється: 14 липня 1934 року вона стає солісткою Київського державного академічного те атру опери та балету, а 15 липня дає в Києві перший свій концерт, який буквально сколихнув столицю, зму сив заговорити про неї як про видатну з’яву на оперному небосхилі. Запам’ятаймо дату — 15 липня 1934 й іншу — трагічну — 15 липня 1940 року, коли серце артистки навіки зупи нилося, зацьковане інтригами, тотальними репресіями її друзів. Та й сама вона не раз висіла на волоску від смерти. Ці шість років були роками тріюмфу й безсмертя Оксани Петрусенко. За ці шість років вона здобула визнання, народну шану й офіційне звання народної артистки. Як Соломія Крушельницька свого часу царю вала в Ля Скалі, так царювала, була всенародною улюб леницею на Київській оперній сцені Оксана Петрусенко. І перша її велика й несмертна перемога — Одарка в ’’Запорожці за Дунаєм” Гулака-Артемовського. Найслав- нішим їй партнером у партії Івана Карася був Михайло
Page load link
Go to Top