Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Донець, ’’Український Шаляпін”, розстріляний енкаве- дистами 10 липня 1941 року (цю нову дату смерти видат ного співака подаю вперше на підставі скрупульозних досліджень останніх днів життя артиста — М. К.). Ось як згадує цей дивовижний, унікальний у своєму роді дует артистка Наталя Захарченко: ’’Оксана Петрусенко і Михайло Донець у ’Запорожці’ — це сама героїка, сама стихія, саме життя. Вони не грали, не співали, вони — жили на сцені. Все в них було природно: і коли Одарка, пойнята ревнощами, дорікала Іванові та скаржилася на своє тяжке життя, і коли Карась вирішив пожартувати з жінкою, налякавши її тим, що мовляв, ’на туркенях оже нюся’, і Одарка-Петрусенко щиросердно вірила йому. Але цей побутовізм не приглушував головного у вико навців — патріотичної струнки, яка з особливою силою виявилась у фіналі опери. Словами ’Україно, рідний краю, серцем я тебе бажаю’ Оксана Петрусенко звору шувала залю. Скільки пристрасті було в голосі, скільки жаги, скільки сили, що, здавалося, сам переживаєш роз луку з рідною землею, сам радієш скорій зустрічі з нею. Словом, і дивитися, і слухати обох — це була радість: щирі й безпосередні вони були в житті, такі ж і в ’Запо рожці’”. На жаль, від цього дуету в грамофонному записі, а отже, й для вічности, залишилися тільки пісня Одарки (у фортепіянному супроводі, із симфонічним — розмаг нічено!), дует Оксани і Андрія (Андрій — Іван Шведов, тому цей дует лише нещодавно вперше в радіо зазвучав у моїй радіопередачі про Івана Шведова, якого вважали ворогом радянської України й тому довоєнних платівок з його голосом не допускали в етер) та дві арії Карася — ’’Тепер я турок, не козак” і ” Ой щось дуже загулявся”. Здобувала блискучі перемоги Оксана Петрусенко в партії Аїди, Тоски, Лізи, Ярославни, Купави, а тим часом 1935 року летить лист до подруги херсонської юности Валентини Варецької: ’’Мене хочуть шльопнути, але дуже завелика я в очах суспільности...” Ось так! Новий тріюмф співачки на сцені столичної опери — Наталка Полтавка, якою вона й знесмертила своє ім’я. Кращої виконавиці цієї партії українська оперна сцена не знає. І коли з’явиться подібна їй? Та чи й треба? Гарно сказав з цього приводу Іван Козловський, наш великий українець: ’’Оксана Петрусенко була одна і неповторна!" Уперше свою геніяльну Наталку в опері Лисенка в редакції Йориша артистка проявила на прем’єрі опери 28 лютого 1936 року, вдруге-втретє — на сцені Вели кого театру 14 березня того ж року під час першої декади українського мистецтва й літератури в Москві. Після вистави Петрусенко стала знаменитістю. Припіднімімо завісу тих далеких літ і поновімо в пам’яті сцену, в якій артистка приголомшила всіх глиби ною страждань своєї героїні. У хату до Терпилихи — Олександри Ропської захо дить виборний — Михайло Донець, сват від возного — Георгія Манька. Тільки тепер Наталка — Петрусенко усві домлює весь трагізм свого становища: відчаєві дівчини немає кінця. З вуст її зриваються слова: ” Не минула мене лиха година...” Відтак Наталка заламує руки, падає на коліна й виливає свій біль — крик душі: ’’Боже, коли вже воля твоя єсть, щоб я була за возним, то викинь любов до Петра з мого серця й наверни душу мою до возного. Без цього чуда я пропаду навіки” . Настає тяжка павза. І ледь, на тремоло, в оркестрі вихоплюється пристрасна жагуча мелодія. Вона на ростає, наростає — це вступ до арії. Наталка — Петру сенко встає, випростовується, як струна, й починає спі вати "Чого вода каламутна, чи не хвиля збила?” Ні, то не спів, то — ридання, страждання дівочої душі. Голос артистки ллється тривожно, прозоро, чисто. Кульмінація психологічних переживань героїні — фінальні слова пісні: Спіши, милий, рятуй мене од лютой напасти, За нелюбом коли буду, т о мушу пропасти. Артистка наголошує на кожнім слові, а особливо довго затримує звук на фразі ’’коли” при повторному виконанні останнього рядка. Це ’’коли” звучить як фатум, як мука, крає серця слухачів, щоб потім відчаєм розря дитися на фразі ’’пропасти” , вимовленій-проспіваній про тяжно й трагічно. По тому Наталка з відчаєм кидається до вікна, при падає до шибки: можливо, з’явиться якимось чудом Петро і врятує від загибелі. Та милого немає. Вражений виборний-Донець, заручившись Наталчи- ною згодою на сватання з возним, збирається йти. Він промацує очима хату й говорить звичайне: ’’Прощайте!” Раптом його погляд зупиняється й затримується на хат ній обставі — ніби вперше він бачить усе її убозтво і свою невдячну ролю в цьому сватанні. І після того вже із зідханням і співчуттям повторює: ’’Прощайте!” І востан нє, вже відчиняючи двері, збагнувши усю безвихідь становища господарів, він уже з відчаєм, з докором власній совісті, з непідробним співчуттям проговорює на піяно: ’’Прощайте!” Не шукаймо цих ремарок ні в п’єсі Котляревського, ні в опері Лисенка в редакції Володимира Йориша. То Донцеві імпровізації. Але які вони суттєві, доречні й на місці! Тим часом до хати заходять дружки, садовлять На талку на вкритий кожухом стільчик. Дивлячись на без таланну подругу, дівчата переймаються її відчаєм і, замість веселої, заводять сумну обрядову пісню й почи нають одягати її у весільне вбрання. Наталка вся кам’яніє, стає схожою на мармурову статую. Лише рясні гарячі сльози скочуються по зблід лому обличчю. Скільки розпачу в її великих синіх очах! Скільки невимовного страждання! Та ось з’являються прислані возним музики, почи нають награвати козачка. Дружки веселішають: одні танцюють, інші — підспівують. І раптом на тлі цих стихійних і трохи нарочито Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
