Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ще півмільйона у західньому світі і неокреслена кількість свідомих у східній діяспорі) та, скажімо, хоча б ЗО мільйонів свідомих українців в Україні. Та все одно, ми себе доповнювали довгі роки, а тепер можемо і в дечому ще й конкурувати. Але також треба таки пам’ятати про можливу кількість понад- пересічних талантів, що родиться на кожний мільйон населення. Отже можливість черпання таких талантів, з дефініції, менша у діяспорі. За моїм суб’єктивним підсумуванням, у багатьох ділянках культури можна бачити сучасний стан досить однаковий і в Україні, і в діяспорі. Так, у першій категорії, наприклад, у музиці, індивідуальні виконавці в Україні є високого рівня, але і американські українці також недалеко від них. У деяких підділянках саме тепер американська діяспора вже навіть не може змагатися, а це у мистецьких і театральних, у виданнях, періодиці та у професійних театральних українських постановках. Виросли молоді режисери України, наприклад, Воло димир Кучинський у Львові. Він дуже талановитий мистець і його постановки — це мистецтво шукання і вислову. Але в образотворчій ділянці творчости, хоча вже дещо меншає число першоякісних мистців тут, ми не бачимо нових молодих, талановитих, які тримаються ще нашої громади. У застосуванні мистецтва до церков діяспора також далеко попереду, бо не тільки копіює традиційні вислови, але і творить вислови у традиційному тоні. Цього в Україні важко ще споді ватися, бо не до будови церков їм, але іконописне мистецтво там втратило творчість. У глядачів також затратився смак і розуміння стилів. Це, зокрема, можна запримітити у Західній Україні, де нерідко попадають в екстрему і заповнюють церкви жахливо дешевенькими копіями західних зображень святих. Взагалі не розуміють візантійського стилю наших церков і навіть запроваджують органи. Коли у загальній, першій мистецькій категорії Україна веде перед перед діяспорою, у деяких ділянках другої категорії, у гуманітарних ділянках, американська діяспора ще дещо краще виглядає, зокрема у літературознавстві. Це результат історії, можливість того розвитку, що не було в цій науці в Україні. Тільки тепер поволі починають проявлятися молоді дослідники, літературознавці, але їм не дуже то відкривають двері старші. Та вже у справах видань журналів чи книжок, де раніше ми вели перед, ми давали змогу дисидентам, молодим, новим авторам тут вперше друкуватися, тепер цього вже тут не робимо, бо ми майже всі українські видання, пері одику перенесли в Україну. У мовних справах наукові досліди України ще дальше не дуже то на рівні, а в нас малоіснуючі. Культура вживання мови, властиво, майже подібна. Тут з природних причин кількість мовців зменшу ється, хоч серед вибраного числа молодих вона краще виглядає, бо існує конкретна потреба на неї. Правда, у радіо і телебаченні пропорційно, мабуть, обі сторони рівні, бо тут рівень знання мови падає, а там ще не підійшов. Також навіть у добрих театрах не раз можна мати серйозні завваги до вимови, бо крім львівського театру, майже всюди розмовна мова акторів (навіть під час проб, репетицій) не є укра їнська. Культура вживання мови по церквах майже рівна і тут і там — тут вона дивно перестаріла і засмічена, а в Україні зросійщена. В Україні, мабуть, священиків ніколи не навчали старослов’янської мови, вони не розуміють її прикмет і що різнить її від української і російської, і їхня вимова вже зовсім майже російська. У точних науках маємо відносно подібні успіхи, але з подібними проблемами у публікації українсь кою мовою, хоч тут бачимо майбутнє в Україні. Це саме у суспільно-економічних ділянках, хоча і у цих других вклад наших науковців є серйозний. Можна ще заторкнути естетичний рівень переда вання творчих висловів; можна також говорити і про етику як в культурі, так і в громаді. Журналістика раніше в нас була не найгірша, але, наприклад, з газет то тепер вже на кращому рівні є англомовне Ukrainian Weekly, ніж україномовні. А в Україні пері одика дуже йде вгору; деякі журнали справді цікаві, як, наприклад, ’’Слово і час”. Правда, ще багато трохи розмовно-колгоспного тону дискусії чи жартів, чи й навіть доброзичливого звертання (привіт жінкам у журналі: ’’Дорогі дівчата”) і це почало приходити і сюди, що часами, читаючи, не знати, чи це має бути новинкою в газеті, чи це дядько розповідає Нову проблему в Україні представляє досить відсутній естетичний смак у підході до статевих тем. Тепер майже всі журнали в Україні, і то й дуже поважні, крім зодіякових порад, взялися давати і статеві поради, і детальні описи, і не дуже то мистецькі фотографії, і т.п. (це включно із журналом наукової фантастики!). Це і в театрах, і в кіно. Всі кинулися на цю тему — як вислів свободи чи демо кратії, але рідко естетики. У такому тоні і смаку вводять цю тему навіть лялькові театри, у такому тоні їх бачать і молодь, і дорослі. Може згодом це знайде своє природне місце, бо в Росії під цим оглядом уже виросли, починають знаходити балянс. Є ще один вислів етики — це справа непотизму, родинного пропихання на позиції і подачки. Хоча діяспора менша, і саме цей аспект відсутности етики міг би бути більше замітним, він відносно мало проявляється тут, коли непотизм в Україні — як культура дії — досить нас турбує. Це не тільки, коли високопоставлені особи чи люди на постах пропи хають свою рідню, — взагалі вся ця коньюнктурність і кожноденного життя і контактів з діяспорою нас дуже разить. Радянська система дуже виплекала 2 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top