Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІРА ВОВК ГОЛОСІННЯ НА ВЕЛИКИЙ ГОЛОД Стерня ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: голе поле голосить голод Г олгофа оселі без стріхи далеко лелеки скільки літ лиха закувала зозуля? скільки затьмарень сонця страхопудів у маках? річка крови рине ріллею череп біліє в чорноземі круки над трупами тіні дітей під тином осліпла від сліз темна церква киває банею з цинку де ви мальви біля мальованих стін де кужіль пісні де вінок танку? смерть танцює на стерні струни цитри порвалися з лементу мільйонів невинних ЧОЛОВІЧИЙ ГОЛОС: земле зойку тебе засівали зерном і потом тепер ти просиш нашої плоті і рало смерти оре нам очі й душу в розпуці скільки страстей смеркань над садибами! місяць б’є цвяхи в запалі груди випалює чорні печаті чиї це пазурі нам видирають останню кришину з рота? сонце — не сонях ранки — в тумані ще не прозріли зіниці світу на наші печалі де ви роси на наші рани? озвіться леготи! воскресни зелене світися плодами! хай мертві потішені стануть землею "Іконостас України” Ріо-де-Жанейро — Нью-Йорк, 1988. участи в роботі Товариства. Майже до останніх своїх днів Іван Гончар працю вав — упорядковував сторінки альбому відроджува ного нині козацтва, поспішав закінчити цю роботу, чуючи, мабуть, що його покидають сили. А ще, виявляється, вів щоденник — цей звичай у нього був ще з молодих літ. За кілька днів до смерти, коли я відвідала його в лікарні, він уважно слухав про мою експедицію на Закарпаття, питав, чи співає хор ’’Гомін”, на стільці в розгорнутому зошиті був зроблений останній запис — 2 червня 1993 року. А 18 червня Івана Гончара не стало. На Байковому кладо вищі він похований неподалік Івана Світличного, Івана Миколайчука. Нині тут спочивать три великі Івани — сини України. Вічна їм пам'ять! А наш святий обов'язок — довершити почату ним справу, довести до ладу приміщення, виділене для його музею, і зробити його таким, як він собі уявляв — це буде справді унікальна пам’ятка нашої культури і нашого народного духу на всі віки. 8 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1993 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top