Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
податок” як частину свого маєткового чи приходо- вого податку. Це саме є в інших державах. Тим часом, у нашій суспільності ввесь тягар національно го виховання молоді спадає на батьків дітей шкільно го віку, і треба подивляти та шанувати тих, що не жа лують грошей і труду, щоб виховати своїх дітей як українців. Це ж вони вечорами і суботами мусять їх возити до шкіл українознавства, до Пласту, чи інших молодечих організацій, на проби хору або танців. Влітку вони висилають їх до таборів. Все це коштує не лише багато їзди, зречення з власного відпочин ку, але теж додаткові грошові видатки, починаючи від шкільних і таборових оплат до придбання на- родніх строїв, бандур і т.п. Громадянство проголошує гасла "лицем до мо лоді” , нібито журиться майбутнім нашої громади, нарікає на молодь, але дуже мало конкретно допо магає. Як така допомога мала б виглядати? Якщо нам не здобутися на Виховну Централю з мільйоновим річним бюджетом в більших скупчен нях українців, то, на нашу думку, повинні існувати якісь місцеві, виховні ради (Борд оф Едукейшен), які координували б всі виховні зусилля на даному те- рені. Це привело б до максимального використання всіх ресурсів, без дублювання й витрат талантів і часу. Одним із завдань такої ради було б збирати гроші (з коляд, льотерій, імпрез тощо) на місцевий виховний фонд. Цей фонд мусів би досягати десятки тисяч долярів річно, а в більших містах, як Ню Йорк, Філядельфія, Чикаґо — і сотню тисяч. Ці фонди потрібні на підручники та всілякі зорово — слухові засоби навчання, на стипендії для учителів, щоб уможливити їм доповнюючі студії українознавства влітку в Гарварді (молодші учителі можуть цього потребувати) чи на педагогічні курси, на стипендії для студентів на літні курси при Гарварді і вкінці на оплату учителям. Тільки краще оплачуючи учителів, можна буде привабити добрі фахові молоді сили, можна переводити селекцію між ними і можна ста вити вищі вимоги до них. Місцева виховна рада приймала б учителів на роботу і їх оплачувала б. Тому вона мусіла б складатися з найбільш автори тетних осіб з різних ділянок нашого життя (релі гійного, наукового, господарського, громадського та професіоналістів). Так є в американському суспіль стві. Союз Українок, на жаль, не виховна Централя з мільйоновим фондом. Але як організація жінок (ма терів і не матерів), які мають активне громадське зацікавлення вона присвячує багато уваги і націо нальному вихованню нашої молоді, більш як будь- яка інша наша організація. Союз Українок влаштував вже низку конференцій, присвячених виховним пи танням: остання відбулася в Чикаґо 5-6 жовтня, де обмірковувано різні аспекти національного вихован ня, зокрема в дошкільному віці. Весною відбулася одноденна конференція в Детройті. Майже кожний відділ Союзу Українок вже влаштовував не одну доповідь на виховні теми. СУА розпочинав стипен- дійну акцію для дітей у Бразилії і сьогодні біля сто дітей вчаться за гроші спонзорів, організованих Со юзом Українок. В різних містах постають світлички для дошкільних дітей. Всіма цими справами, властиво, повинні займа тися спеціяльні комісії, на зразок КоДУСу, чи місцеві або центральні шкільно-виховні ради. А що їх немає, або є мало активні, СУА намагається запов нити прогалину. Додаймо ще такі факти з діяльности СУА: коли всі інші організації розвалюються або завмирають, СУА щораз більше поширює своє членство, творить нові, зокрема молодечі, відділи і не розпадається. В СУА об’єднані жінки різних політичних переконань, до СУА належать давно народжені в Америці і нові — і нема конфлікту між ними і новоприбулими. Союз Українок — це одна з наших небагатьох організацій, перещіплених з України, яка зуміла пустити корені на новому ґрунті, щоб далі розвиватися. СУА видає безперебійно, місяць за місяцем, свій журнал ’’Наше Життя” . Старші відходять, а їм на зміну приходять молоді, які беруть на себе тягар редагування й адмі ністрування такого періодичного видання. Який ін ший журнал — без ніякої зовнішньої допомоги — зумів так довго вдержатися, так регулярно появля тися та мати так добре зорганізовану редакцію й адміністрацію? На нашу думку, Союз Українок є найбільш кон структивна динамічна організація, яка не тратить часу на складання різного роду заяв, проклямацій, резолюцій, — до чого зводиться робота багатьох інших центрів, — але ділово і, найчастіше, дуже ефективно береться за розв’язування пекучих кон кретних проблем і ’’виконування” громадських, хари- тативних виховних та інших завдань, що стоять пе ред нашою громадою. Виглядає, що наші жінки виявляють багато бі льше потреб і сенсу відповідальности. Між іншим, активнішими членами наших студентських товариств переважно є студентки. Пропорційно більше наших дівчат кінчає студії, тоді, коли хлопцям мов би бра кувало сили волі, витривалости і працьовитости так потрібних у студіях. Можливо, дехто прийме це несерйозно, коли висловлю думку, що якщо б в УНРаді, СКВУ чи УККА керівництво було в руках наших жінок, ці центри були б багато більше динамічні і успішніші в їхній роботі. Хай ці слова признання будуть квіткою — від чоловіка не-шовініста — з нагоди 50-річного ювілею СУА. Щасти Вам Боже союзянки. Ви на добрій дорозі! Богдан Цимбалістий Джвймставн, Н.Дж. ("Свобода", ч. 184, 11 жовтня 1974)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
