Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
щоб заманіфестувати свій патріотизм, мені не ви далось переконливим. Патріотизмом не нагодуєш голодної дитини. Мусіла бути якась інша причина. Католицька церква не знана в новітніх часах і з своєї підтримки жіночих рухів. Чому в українській Галичині священики не виступали проти жіночої організації? Відповідь лежала у Перемишлі, де архіви колиш ньої греко-католицької української єпархії перейшли у розпорядження польського архівного правління. З матеріялів у перемиських парафіях можна відтворити життя галицького села, щобільше, можна відтворити зацікавлення священиків, працю їхніх жінок, і з звітів та доносів парафіян на священиків, події по селах. Знаходяться там детальні інформації про дівочу українську школу у Перемишлі і про те, як у 1830-их роках, тридцять до заснування ’’Просвіти” і майже двадцять років перед ’’весною народів”, творилося громадське життя українців західніх земель. З тих зародків і постав жіночий рух у Галичині. Виявляється, що праці про українські жіночі орга нізації не можна обмежувати тільки описом органі зацій, про які дещо написано, і що українських жіночих організацій було значно більше, ніж тільки ті, про які писали самі жінки. По другому боці Збруча царська тайна поліція, охранка, зберегла значну кількість матеріялів про громадське життя українців. Охранка складалася з обмежених, але працьовитих мужчин — жінка-аґент — це витвір прогресивних кіл,— які писали хоч не вишукано, проте обширно. Від неї ми довідались про існування українських жіночих організацій в Києві та Харкові, про співпрацю єврейок і українок в жіночих організаціях, про спільну працю єврейок і українок в ГІубнях та Катеринославі, про те, скільки галицької літератури переходило за Збруч, і про те, що Олена Пчілка брала активну участь у жіночому русі Російської імперії. Щобільше, жінки Полтави висунули домагання національних прав в Росії ще в 1905 році, а українки Харкова брали участь у між народному жіночому з’їзді в Берліні ще в 1903 році. Сучасне осмислення проблем другорядного міс ця жінок у громаді вимагає цілковитого зрозуміння комплексної структури модерного індустріялізова- ного суспільства. Це значить не лише засвоєння найновіших здобутків окремих галузей наук з літе ратурної критики, семіотики, психології, філософії, прикладної філософії, біології, медицини й інших. Це вимагає також застосування порівняльного під ходу до науки та аналізи суспільних явищ, який можна набути тільки особистим ознайомленням з життям різних суспільств. Коротше кажучи, правдиве зрозуміння пробле матики жіночого питання вимагає відкритого мислен ня і відкритого суспільства. Таке мислення змушує нас задуматися над основними питаннями науки. До речі, це вже розуміла в минулому столітті Наталя Кобринська, коли писала, що для того, щоб роз в’язати жіноче питання, треба, щоб чоловіки змінили свій спосіб думання. Вона мала на увазі потребу вміти дивитися на філософські питання з нової точки зору10. Та Наталя Кобринська не мала відповідної освіти, вміння та самовпевнености, щоб осмислити якусь феміністичну чи екзистенціяльну форму фі лософії чи світосприймання. Однак вона зрозуміла першу лекцію думаючої людини: дивитися на пред мет так, щоб могти найкраще побачити цей предмет, а не приймати за правду опис предмету, зроблений іншими людьми. В додаток, вона також зрозуміла, що визволитися з під контролю інших, — чи то уряду, чи суспільства, чи звичок, чи просто невігласности — можна лише власними силами. Нікого не можна визволити. Треба визволити себе, і треба вміти за безпечити свою свободу. Нам не треба входити в питання філософії і того, як ми справді пізнаємо істину і світ, але варто згадати, що розглядання жіночого питання вчить нас про потребу дивитись на жінок з точки зору жінок. Це знову підкреслює факт, що вивчення історії жінок не можна відмежовувати від громади і від людських проблем взагалі. 8. Здавалось, українські письменники та науковці бу дуть підкреслювати цю історичну розбіжність звичаїв пів ночі та півдня! Зовсім не так! Навпаки, для прикладу подам тільки один пасаж пера української жінки, яку ніяк не можна посуджувати у проросійському наставленні. Зинаїда Ми рна, свідомий нащадок козаків, вихованка Кубані, діячка Української Народної Республіки, писала з Праги в 1937 році: ’’Жіночого руху на Україні не можна відділити від загального російського жіночого руху, бо доля склалась так, що більше як двісті років Україна, завойована Москвою, провадила спільне життя з Росією, і всі політичні, еко номічні та культурні події (Імперії) віддзеркалювались в житті України. (’’Жіночий Рух на Великій Україні до Рево люції”, "Жінка”, 15 березня 1937 p., стор. 2). Подібно писав Павло Грабовський-Граб, відомий діяч України на переломі століття. Це тільки два приклади браку історичного думання українців (’’Дещо в справі жіночих типів”, ’’Народ”, 1 квітня 1884, стор. 108). 9. Вона залишила цікавий архів, який зберігається тепер в Нью-Йорку, в Українській Вільній Академії Наук. В період між двома війнами Келлер була дуже активна в українсько му політичному житті. Жіночі міжнародні організації не раз ставали українцям у великій пригоді, бо жінкам, на відміну від чоловіків в урядах та міжнародних справах, не залежало на торгівлі з Радянським Союзом і тому жіночі організації обороняли Україну, не звертаючи уваги, чи це стане на заваді торгівлі, чи ні. Жінки, як, до речі, більшість євро пейців того часу, мали туманне уявлення про Україну, і багато приходилось пояснювати про політику та історію України. Цитата з меморандуму, приготовленого для Між народної Ліґи Жінок ”3а мир і свободу”, ф. Ганни Чикаленко -Келлер, Архів УВАН, Нью-Йорк, не скаталогований. 10. Подібно доводив раніше Сорен Кіркегар, намага ючись привернути філософію до питань особистого існу вання; це згодом намагався робити Мартин Гайдеґґер, на даючи словам їхнього першого етимологічного значення. Найбільш ясно це проявляється у статті Кобринської у "Нашій Долі”, том 1, стор. 10). Продовження в наступному числі.
Page load link
Go to Top