Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
жертви, що приносились провідниками більшовизму для осягнення остаточної їх мети — створення но вого, кращого життя, були даремні. Одначе не думаймо, що сьогодні, коли Радян ському Союзові вдалося внаслідок наївности і не- поінформованости західнього світу захопити додат ково ще простори Центральної Европи, тільки в межах більшовицького світу можна ствердити це роздвоєння між чоловіком і природою, що лягло в основу східньоевропейської трагедії. Подібні явища зустрічаються, на жаль, не тільки на території Схід- ньої та Центральної Европи — вони, може в дещо відмінних формах, виступають на західній земній півкулі, також тут, в Америці. Коли сьогодні на політичному горизонті впадає в вічі ворожнеча між капіталістичним американським світом і нібито анти- капіталістичним Сходом, то — коли приглянемося ближче — в програмовій основі обох таборів, у їх філософічному наставленні лежить таке саме від ношення таборів, у їх філософічному наставленні лежить таке саме відношення людини до природи, роздвоєння між суб’єктом і об’єктом. А вкінці пе ревага цивілізаційних елементів над культурними. Якщо світ у цілому не має підлягати повному розкладові, якщо не хочемо довести до катастрофи нашого людського роду, то ця розвиткова напрямна на Сході, в однаковій мірі як і на Заході, мусить підлягати радикальній зміні. І тут виринає перед Україною завдання світового маштабу, месіяністична ідея, яка може підняти наш народ до ролі рішаючого чинника в загальноісто- ричному процесі. Діло тут іде про усунення цього вищенакресленого роздвоєння між чоловіком і при родою, просто створення нової системи між цими обома чинниками, синтези, яка є категоричним імпе ративом європейського людства. Ця єдність людини з всесвітом була колись під ставою грецької та староримської, а згодом євро пейської культури; одначе в найновіших часах втра чається щораз більше цей інтимний зв’язок з при родою, уступаючи місця цивілізаторським чинникам, що орієнтуються тільки на силу. Ми стоїмо на порозі розвиткової доби, в якій загубився майже цілковитий зв’язок з природними основами особистого і громадського життя. Нестри мний, технічний поступ, механізація всього буття з одного боку й збереження закріпленого в природі буття та збереження цього інтимного зв’язку з все світом — це два світи, які виключають себе на довшу мету цілковито. Спроба зліквідувати цей розрив між культурою й цивілізацією, виповнити прірву, що витворилася останнім часом між внутрішнім і зов нішнім світом, може бути зроблена в межах нації, яка у своїй народній масі не підлягала цілковито ци вілізаторським впливам міста, але у своїй культурній творчості зберегла цей органічний зв’язок з оточен ням. Україна — це останній клаптик Европи, на якому може ще вдатися спроба полагодження цієї затяжної кризи в межах західньої культури. В українському народі був живий уже здавен- давна цей дух синтези, який на тисячі літ перед нами дав нам трипільську культуру, як витвір співжиття нордійських та малоазійських племен на наших зем лях. Київська держава постала теж як синтеза гер манського та слов’янського світів, її сила та значення залежали від рівноваги обох діючих чинників. Ціла історія України аж до найновіших часів — це, на думку Липинського, ніщо інше, як велика спроба помирення Сходу із Заходом для спільного добра цілої Европи. Без огляду на те, на яку ділянку публічного життя ми звернемо увагу, чи це буде політичне життя, чи духовні течії, чи врешті праця на господарському полі, всюди виступає з недвознач ною якістю змагання українського народу, хоч ге ографічно він приналежний до Східньої Европи, підтримувати якнайтісніший зв’язок з Заходом та бути посередником між цими обома країнами в обміні головно духовних її цінностей. Ці синтетичні здіб ності разом з тонким розумінням природи, любов, з якою український селянин старається обходити ці чужі для західньої людини предмети і явища, сво єрідна метафізика простолюддя, на місце ворожих сил творить істоти собі рівні. Всі ці та інші чинники складаються на те, щоб при незвичайно важкій будові нового порядку Европи дати Україні можливість бути не тільки предметом цих далеких перемін, але теж самій взяти в цьому процесі активну участь. В українській літературі може несвідомо представляє ці погляди Леся Українка у ’’Лісовій пісні”. Спробу ввійти у ближчий контакт зі світом природи, репре зентованим Мавкою, робить Лукаш, одначе під впли вом цивілізаторського наставлення матері закидає цей плян, відвертається від світу уяви, овіяного любов’ю, і залишається зі своєю піснею, що колись була символом культурного відношення до нашого оточення. Леся Українка підхоплює тут проблема тику, слабо розроблену у світовому письменстві. Тут можна згадати Ґ. Гавптмана ’’Затоплений дзвін” і Ю. Словацького ’’Баллядину”. Леся старається це історіо- софічне питання насвітлити відповідно до настроїв, притаманних українській нації. Одначе це нове завдання, що стоїть у теперішній добі перед українським народом, накладає на нього тяжкі обов’язки. Бо не вистачає чекати на момент, коли самі обставини висунуть нас на місце, приз начене нам долею, треба передусім усвідомити собі ясно власне призначення, докласти всіх зусиль, розвинути якнайбільшу енергію, щоб із стадії мож ливого перейти в стан дійсности. Сучасна хвилина — це, може, остання для нас нагода, маючи на увазі високе Призначення Нації, — перейти до його здійснення. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top