Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Друкуємо статтю, написану в 1956 p., авто ром якої є д-р Іван Мірчук — філософ та історик української культури. Сподіваємося, що з уваги на сучасні події у Східній Европі нашим читачам буде цікаво ознайомитися з думками видатного вченого про культуру і цивілізацію та його погляди на ролю України в будові нового порядку Европи. ”І в поті чола будеш їсти твій хліб” — немає і не було прокляття старшого над це, тому що визна чувало воно наперед не тільки долю одиниць, до яких було звернене, але рівночасно охоплювало майбутнє існування всіх грядущих поколінь, усього людського роду. Одночасно, одначе, не було і не буде в історії людства присуду, який би приніс йому більше щастя та більше користи. Ціла наша творчість на кожному полі, наша культура й цивілізація виростали й роз вивалися у цій тяжкій мозольній праці, коли при- ходилось людині дійсно в поті чола перемінювати твердий камінь у хліб насущний. Термін і поняття культури вийшли з латинського слова: ’’коло, колере, колуі, култум”, значить із управи ріллі, бо всяка культура почалась із переходом до плянованого оброблювання землі і до сталого осідку людини. З розвитком духовного життя постає мимоволі зма гання людини не піддаватись без опору силам при роди, а навпаки — поставити їх на службу власним потребам. В цей спосіб поняття культури підлягає повільній, але основній зміні і переходить у поняття цивілізації, яке, вийшовши щоправда зі спільного джерела тяжкої фізичної праці, в процесі дальшого розвитку займає до культури протилежне становище. Суть і значення цивілізації лежать головно в цьому, що чоловік як Прометей прикований до за конів природи і свідомий повної залежности від них, старається силою волі та інтелекту зірвати ці окови і прийти до влади над цим елементом, що був дотепер його гнобителем. Змагання до опанування природи — це сіґнум — признака — кожної цивілізації. Її початок — це стан роздвоєння між підметом і пред метом, між чоловіком та світом, що його оточує, роздвоєння, яке поволі переходить у ворожнечу. А що панування над природою неможливе без знання її законів, то сила цивілізації проявляється не тільки в практиці, але також у теоретичних розслідах для визначення останніх основ буття. Таким способом не тільки практик, що ставить американські хмаро- дери, але й теоретик, що старається розслідити всі тайни природи, працюють у першу чергу в інтересах цивілізації, а не культури. В стані цивілізації стоїть перед людиною зов нішній світ як ворожа невмолима сила, якій він дальше не хоче коритися, але якою навпаки він хотів би заволодіти. В цьому теоретичному і практичному змаганні зі силами природи стоїть чоловік перед альтернативою перемоги, або розгрому й ця обста вина вимагає від нього напруження цілої індиві- дуальности для осягнення остаточної перемоги. І тому кожний дослідник природи, що обмірковує всі можливості, розцінює вигляди противника, має в собі щось із вдачі полководця, хотіння влади виступає в однаковій мірі у теоретика й у практика, тільки в різних формах. Одначе цивілізація, яка спричинює роздвоєння між чоловіком і природою, відлучення від первісного почування єдности з всесвітом, не є найвищим сту пенем розвою людського духа, який на дальшу мету без культури обійтись не може. Значення культури належить власне в тому, що вона звільняє чоловіка зі стану цього відокремлення й спрямовує його хотіння до повної злуки з всесвітом. Він не почуває себе вже більше, подібно як первісний чоловік, тільки невеличкою частиною природи. Здо бутків цивілізації він не випускає з рук, але рівночасно не підлягає їх впливові. Він почуває себе зв’язаним з довкільним світом у далеко тісніший спосіб, як тільки формулами й машинами, як тільки холодним ме ханізмом зовнішньої сили. На підставі розуміння Професор д-р Іван Мірчук (1891-1961) Prof. Dr. Ivan Mirchuk (1891-1961) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top