Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Чую, земле, твоє дихання, Розумію твій тихий сум, Як на тебе холодні світання Ронять пригорщами росу. Знаю — зливи та буйні грози, І роса в шумовинні віт — То сирітські, вдовині сльози, То замучених предків піт. Назбирала ти їх без ліку На роздоллі полів, дібров, Щоб живили тебе довіку, Людські сльози і людська любов. законів природи постає в ньому почування єдности з нею, що може скріпитися навіть до інтенсивности афекту. Він приходить до переконання, що всесвіт — це не випадкова цілість, без внутрішнього ладу, що це не хаос поодиноких явищ, а що світ — це свого роду індивідуальність, до якої кожна одиниця мусить поставити себе в точно означене відношення. Отже цивілізацію треба розуміти під аспектом сили, перемоги, яка виключає ввесь світ почувань, і тим самим всяку ідею любови, бо кожна любов тим' характеристична, що на вагу кладе вона вартість, а не на силу. Сила влади — відношення одностороннє — старається понизити противника: любов, що по лягає на взаємности, підносить свідомо вартість предмету цих почувань. Ця характеристика відно ситься не тільки до взаємин між людьми, але виз начує теж відношення одиниці до природи. Як хтось природу дійсно любить, то не хоче над нею панувати, але з другого боку він не буде почувати себе нік чемним хробаком в її обіймах, її невільником. Зникла всяка різниця між підметом і предметом, а на її місці витворилось інтимне відношення мого "Я” до при роди, з якою людина творить одне нерозривне ціле. Такою є психіка мистця, філософа й релігійного мислителя. І саме цей момент можна вважати за видимий знак геніяльної творчости, оскільки одиниця зрозуміє своє становище як частини Всесвіту, якого індивідуальність у своїй глибині є рівночасно міри лом II власної сили значення. Нам треба конче вслу хатися в цю величну гармонію сфер, відчути її ритм, а зрозумівши це все, не залишитися пасивним слу хачем, тільки взяти активну участь у цьому світовому концерті. І в цьому почуванні єдности, у цій таємничій злуці лежить джерело всякої справжньої культури. Саме занедбання культури в користь цивілізації, розглядання явищ природи виключно під кутом використання їх для цілей держави — характеристич на риса цілого більшовицького життя, а рівночасно джерело тяжкої хвороби, яка врешті скоріше чи пізніше мусить довести до катастрофи. Бо коли розум вживається однобічно тільки для боротьби з природою, для використання усіх її багатств і сил, коли свідомо виключається цілий світ почувань, через що життя людське щойно робиться вартісним і цікавим, коли індивідуальна воля одиниці, що хотіла свої психічні і фізичні сили розвинути в згоді із загальноосвітним темпом, мусіла уступати перед терором всевладної партії, силою факту постав стан у першу чергу духовного зубожіння, в якому не було місця для почувань любови до батьків, до інших членів спільноти, братів, не було місця для ідеалів Добра і Краси у взаємних стосунках колективних організмів, яких зовнішнім виразом є політика, пов торюються самі моменти, що характеризують став лення людини до природи. В обох випадках бачимо ці самі шляхи і ці самі засоби для підпорядкування чи з’єднання собі іншої індивідуальности. Так як цивілізація для опанування природи іде шляхом зовнішнього і внутрішнього насильства, так само і політика, що спирається на методах, вироб лених ще Макіявеллі, а науково розбудованих мо дерними теоретиками, прямує до цієї самої цілі, що цивілізація. Практики і теоретики політики в одна ковій мірі служать цій самій ідеї, а саме: знайти відповідні засоби, щоб своїй державі, своїй партії придбати якнайбільше впливів. Жадоба влади харак теризує в однаковій мірі працівника на полі циві лізації, як і політика на службі цієї с о ц іа л ь н о ї групи, якій він відданий тілом і душею. Більшовицьке виховання ставить собі за тему створити ’’технічну людину" (”гомо технікус”), яка, озброєна найновішими здобутками знань і повна творчої ін іц іа ти в и , була б у силі, в межах колек тивної праці, опанувати природу і використати до найдальших меж її багатства й сили. Отже створення ’’технічної людини” з цивілізаторськими аспектами без "Культурних пересудів” було і є гаслом більшовицько го дня. Одначе в межах механізованого життя немає індивідуальностей, тільки типи: ’’герої праці”, себто люди-машини, що може дуже акуратно виконують свою роботу, може навіть здатні дійти наслідком меха- нічности до надзвичайних осягів (Стаханов), одначе наслідком цілковитого занедбання культурного чин ника — через повне виключення емоціональних еле- ментів-почувань мусять довести більшовицьку дій сність до абсурду. Тут лежить також розв’язка цієї тайни недавно минулих днів, а саме — пояснення незрозумілого для всіх факту відпору більшовицького воїна, який автоматично, як добре накручений годинник, іде там, куди його покерують, без огляду на почування та волю. Саме тут у фальшивій розв’язці філософічної проблеми взаємних відносин між чоловіком і при родою лежить цілий трагізм і безвиглядність гран діозного більшовицького експерименту, який сяк чи так був і є засуджений на смерть. Усі ці мільйонові
Page load link
Go to Top