Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УЛЯНА КРАВЧЕНКО НА НОВИЙ ШЛЯХ Куди ти, сестро, смілий лет звертаєш? На новий шлях? А чи ти теє знаєш, Що холод самоти там привита тебе? Покинь новий, на втоптаний вернися, Забав і сплетень кормом лиш кормися, Бо світ тебе ледачою назве! Ледачою? Й за віщо? — ти спитаєш. За те, що духом світ ввесь обіймаєш, Що хто лиш чоловік — для тебе брат, Що серце кращої всім прагне долі, Що бунту повне проти самоволі, Що людські рани всі його болять! Покинь ті Божі, ясні ідеали, Що в серці твому ярко запалали, Покинь для спільного добра свій труд! А ні, то погордуй сучасних судом, Жий для ідей, працюй кривавим трудом, Віддай усе, усе за рідний люд. Та, як опріче слів і чулих сліз нічого Ти не несеш йому, то розчаровань много Зазнаєш ти і згинеш у юрбі; І, поки тіло ляже ще в могилу, Душа утратить одіж сніжно-білу І віру чисту в лютій боротьбі. Не сліз потрібно, щоб ставать до бою! Не сльози — силу й жар візьми за зброю, Ту силу, що любов у груди ллє, Ту міць, щоб думи в тіло осущати, Той жар, щоб з лихом битися й прощати Все, чим тебе невіжа й злоба б’є! Той жар, щоб вірити у правди світ і ждати, І йти на труд без слави і заплати, Як сонце й дощ працюють по лугах, Як роси ті на пуплянки дрімучі Падуть, щоб цвіти з них розвить пахучі... Як маєш стільки сил, — то йди на новий шлях!. ворив втричі довше, ніж американські політики на подібних зібраннях. Не знаю, чи апробата була моїм словам, чи тому, що я коротко говорила. Я пам’ятаю текст своїх слів, і своє зворушення, що можу їх виго лосити перед народом, який стільки літ слухав шаб- льонних промов, а думав своє. Це чи не найкоротша промова мого життя — і найбільш промовиста: Іс т о р и к и п иш ут ь про р о з в и т о к іс т о р и ч н и х п о дій: р ід к о к о м у д а н о п е р е ж и в а т и їх. Я вдячна за т а к у м о ж л и в іс т ь . Н е н а м ка з а т и Вам, щ о р о б и т и — В и це з н а є т е кращ е, н і ж ми, з на єт е , що т іл ь ки р ів н ий з р ів н и м м о ж е с т а т и у п ра в д и в и й договір. Я В а м м о ж у т іл ь ки п о д я ку в а т и за те, щ о В и в т р и м ал и т а к у У кр а їн у , до я к о ї м и м о ж е м о п о с и л а т и св о їх діт ей. В и т е п е р го в о р и т е "Слава У к р а їн і!” Я ж х о ч у с к а з а т и — "Слава у к р а їн ц я м !” Під час триденних нарад у Славську, зорганізо ваних львівським Науковим Товариством ім. Шев ченка з участю вибраних істориків цілої України (нас було коло сорок), мені знову пощастило зустрітися з Славським Союзом Українок. їх коло сто п’ятдесят, а прийшли ще молоді дівчата та кілька чоловіків до школи. Наші наради (якраз сесія, на якій я головува ла) затягнулися на добру годину, та ніхто не розхо дився. Ми говорили про працю Союзу Українок, про те, що це наше село виносило Україну. Сказати цим жінкам ’’Слава українцям” — замало: перед ними треба хилити голови і треба працювати з ними, бо їм на місці видніше, куди їм йти. Для мене українці включають українок — дай ще це нам, Боже, працю наших рук і умів! І щоб наша громада не була половинчастою, а включала всіх — чоловіків і жінок, бо тільки така громада може бути сильною! ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1990 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
