Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УЛЯНА КРАВЧЕНКО НА НОВИЙ ШЛЯХ Куди ти, сестро, смілий лет звертаєш? На новий шлях? А чи ти теє знаєш, Що холод самоти там привита тебе? Покинь новий, на втоптаний вернися, Забав і сплетень кормом лиш кормися, Бо світ тебе ледачою назве! Ледачою? Й за віщо? — ти спитаєш. За те, що духом світ ввесь обіймаєш, Що хто лиш чоловік — для тебе брат, Що серце кращої всім прагне долі, Що бунту повне проти самоволі, Що людські рани всі його болять! Покинь ті Божі, ясні ідеали, Що в серці твому ярко запалали, Покинь для спільного добра свій труд! А ні, то погордуй сучасних судом, Жий для ідей, працюй кривавим трудом, Віддай усе, усе за рідний люд. Та, як опріче слів і чулих сліз нічого Ти не несеш йому, то розчаровань много Зазнаєш ти і згинеш у юрбі; І, поки тіло ляже ще в могилу, Душа утратить одіж сніжно-білу І віру чисту в лютій боротьбі. Не сліз потрібно, щоб ставать до бою! Не сльози — силу й жар візьми за зброю, Ту силу, що любов у груди ллє, Ту міць, щоб думи в тіло осущати, Той жар, щоб з лихом битися й прощати Все, чим тебе невіжа й злоба б’є! Той жар, щоб вірити у правди світ і ждати, І йти на труд без слави і заплати, Як сонце й дощ працюють по лугах, Як роси ті на пуплянки дрімучі Падуть, щоб цвіти з них розвить пахучі... Як маєш стільки сил, — то йди на новий шлях!. ворив втричі довше, ніж американські політики на подібних зібраннях. Не знаю, чи апробата була моїм словам, чи тому, що я коротко говорила. Я пам’ятаю текст своїх слів, і своє зворушення, що можу їх виго лосити перед народом, який стільки літ слухав шаб- льонних промов, а думав своє. Це чи не найкоротша промова мого життя — і найбільш промовиста: Іс т о р и к и п иш ут ь про р о з в и т о к іс т о р и ч н и х п о дій: р ід к о к о м у д а н о п е р е ж и в а т и їх. Я вдячна за т а к у м о ж л и в іс т ь . Н е н а м ка з а т и Вам, щ о р о б и т и — В и це з н а є т е кращ е, н і ж ми, з на єт е , що т іл ь ки р ів н ий з р ів н и м м о ж е с т а т и у п ра в д и в и й договір. Я В а м м о ж у т іл ь ки п о д я ку в а т и за те, щ о В и в т р и м ал и т а к у У кр а їн у , до я к о ї м и м о ж е м о п о с и л а т и св о їх діт ей. В и т е п е р го в о р и т е "Слава У к р а їн і!” Я ж х о ч у с к а з а т и — "Слава у к р а їн ц я м !” Під час триденних нарад у Славську, зорганізо ваних львівським Науковим Товариством ім. Шев ченка з участю вибраних істориків цілої України (нас було коло сорок), мені знову пощастило зустрітися з Славським Союзом Українок. їх коло сто п’ятдесят, а прийшли ще молоді дівчата та кілька чоловіків до школи. Наші наради (якраз сесія, на якій я головува ла) затягнулися на добру годину, та ніхто не розхо дився. Ми говорили про працю Союзу Українок, про те, що це наше село виносило Україну. Сказати цим жінкам ’’Слава українцям” — замало: перед ними треба хилити голови і треба працювати з ними, бо їм на місці видніше, куди їм йти. Для мене українці включають українок — дай ще це нам, Боже, працю наших рук і умів! І щоб наша громада не була половинчастою, а включала всіх — чоловіків і жінок, бо тільки така громада може бути сильною! ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1990 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
