Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Л а р и с а С к о р и к З ДУМКОЮ ПРО УКРАЇНУ Приємно чути, що українські жінки Америки ні на хвилину не забувають, що є Україна, що вона по винна бути, що буде вона незалежною, що буде вона державою і що кожний ваш порух, кожне ваше діян ня спрямовані саме на це. І можливо те, що нині ук раїнські жінки на Батьківщині почали активізувати ся, що вони відроджують тепер Союз Українок в Ук раїні, — в цьому є і ваша велика заслуга. Бо це не просто сентимент до нашої історії і до того, що та кий Союз існував, а розуміння того, що Союз Украї нок безперервно існує у вашій особі і безперервно працює і дбає про ту духовну міць України, — це і побудило наших жінок іти вашими слідами. Ми вам низько вклоняємося за вашу роботу, за вашу любов і за вашу постійну та повсякденну турботу про те, щоб і ваші діти росли, за те, що Україна отримувала від вас постійно моральну і матеріяльну підтримку. Жінка у двох світах. Я погоджуюся, що дійсно Україна є одна і героїчні представники, а особливо героїчні дочки завжди пам’ятають про те, що вона так довго не мала незалежности, так довго не була державою на рівні інших європейських держав, і це спонукало вас на постійну боротьбу і роботу во ім’я України. Щиро дякую і хочу нагадати про свою зу стріч, яка відбулася років 15 тому, коли прибула з американського континенту Віра Вовк і ми коротко з нею зустрілися. Я усвідомила тоді ту неймовірну різ ницю, яка є між людиною того і цього світу. Якщо ви дозволите, я прочитаю свій вірш, який написала тоді під враженням цієї зустрічі: Як тяжко світ розпавсь на два світи, Мільйони скалок так болять в зіницях... В яких ночах, в яких чужих зірницях Ми пропливаєм всесвіт — я і ти. Ми стрілись лише мить, від небуття на крок, На вічній сцені вічного театру Наш перший і останній діялог Короткий був і нескінченно вартий. То було віддзеркалення душі, Відлуння власної і радості, і муки. І вже не стало жодної межі, І вже не буде жодної розлуки. І знов народ один, і Бог для нас єдиний, І віра у останню сіль землі, Що так розлого зветься — Україна, Та тільки як нам віднайти її? Тобі тяжить її земна делекість, А я шукаю в близькості її, Химеру з дивним йменням — непідлеглість, В які вона подалася краї? Сильніше всіх єднань спільнота віри й болю І все ж, мій друже, в світі два світи: Ти у краю, що знає присмак волі, Я там, де замело її сліди. Така між нами зорана рілля, І розметала нас лиха негода, До мене рабство щириться щодня — Тобі у вічі дивиться Свобода! Дійсно, та межа, яка існувала в нас між рабством і тою свободою, якої зазнали ви після тяжких років, бо покидати свою землю, то велика печаль, а їхати в чуже і невідоме, то завжди великий страх. Але таки Бог вів вас тими дорогами, які привели вас на ту землю, яка дала вам можливість вирости, виростити дітей і найголовніше — ви так багато зберегли і так багато повертаєте Україні щодня. У нас в Україні те пер починається відродження, ми йдемо до того сонця свободи і під тими підписами і тисячами пра порів, які були у нас на демонстрації, ми всі думали про вас. Багато з вас було тоді на тому святі нашого єднання, нашої соборности, нашої держави. І з того часу відбулося дуже багато інших імпрез такої висо кої духовної напруги, однією з яких було свято 500- річчя українського козацтва. І на тому святі українці з Америки були як рівні серед рівних, а навіть як ті, НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1990 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
