Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ю Л Ь К А - В Е Р Е Д У Л Ь К А ОЛЯ ГАЄЦЬКА Сонце кинуло своє проміння на дівчинку, що пробуджувалася зі сну. — Мамо, я не хочу, щоб сонце на мене сві тило. Я ще хочу спати! — Вставай, Юлю, вже пізно, час іти до світ лички! Ось тут я приготовила тобі одяг, помий ся, відмовимо разом молитву, а сніданок вже приготований. — Чому мушу кожного дня чистити зуби, я почистила вчора їх. І я хочу вдягнути білу су конку, а не синю, і взути нові мешти. За столом вже сиділи бабуся і тато, а Юля знову почала вередувати: — Я не хочу круглої булочки, прошу мені дати рогалика і, мамусю, не давай мені пома ранчевого соку ані молока. Я буду пити ”кока- колу”. Тато вже хотів сварити на Юлю, але бабуня стала в обороні своєї пестунки: — Вона добра дитина, лише... ’’вередуль- ка”! Вчителька принесла до світлички нові ігри і забави. Діти по черзі оглядали і бавилися нови ми іграшками. Юля відкинула свою забавку і почала відбирати ведмедика від малого Марка та складанку від Лідусі. Коли треба було відда ти забавки, Юля сіла в куточку й не хотіла з ні ким говорити. А коли діти смачно заїдали до брий борщик і м’ясо, Юля сказала вчительці: — Я хочу морозиво і чоколяду, бо мені бор щик не смакує. Діти сміялися з неї і кликали ”Юлька-вере- дулька”! Сьогодні до світлички завітали небувалі гості: хворі діти, які приїхали з Києва на ліку вання. Вчителька пояснила всім дітям, які не знали про те, що сталося в містечку Чорнобилі коло Києва. Вона сказала, що кілька років тому там був великий вибух великої машини. Того всього, що там сталося, не було кому допиль нувати і затруєне проміння з цієї машини розій шлося по нашій українській землі. Воно затруї ло наші ріки, озера й повітря. Від цього вибуху потерпіло і згинуло багато дітей. Діти, які відві дують нас, приїхали сюди, щоб їм допомогли виздоровіти. Мала Катруся з Києва сіла біля Юлі і запи тала, чому вона сумує, а коли довідалася — по чала розказувати: Діт и Чорнобиля. Фотографія виконана Лідією Чврник в Київській лікарні. Children of Chernobil. Photo by Lida Chernyk. — Знаєш, Юлю, діти в Києві не мають час то ані молока, ані смачних булочок з шинкою, ані гарного теплого одягу, але ми не плачемо, а віримо, що у нас колись буде краще. Юля слухала уважно і про щось довго ду мала, а увечорі прибігла до бабусі і сказала: — За кілька днів буде у нас велике свято — Різдво Христове. Татко вже приготовляє ялин ку, а ми з мамою будемо її прибирати. Новона роджене Дитятко Ісус принесе нам багато ра- дости. Я хочу, щоб моя нова приятелька з Ки єва теж раділа. Бабусю, поможи мені запакува ти для Катрусі (вона вже завтра від’їжджає на Україну) від мене подарунки. Юля приготовила свої нові суконки, све- терки, іграшки, а бабуся ще додала чоколяду. — Прошу тебе ще, бабусю, — не кличте мене більше ’’вередулька”, бо я буду часто ду мати про свою нову приятельку Катрусю і про дітей, що живуть на Україні і це допоможе мені стати зовсім іншою дитиною. До своїх щоденних молитов Юля додала: — Бозю, дай, щоб Новонароджене Дитятко допомогло виздоровіти малій дівчинці з дов гими ясними косами — Катрусі та всім дітям на Україні, і дай, щоб ніколи, ніколи не було там більше страшних отруйних вибухів! ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1990 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
