Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ю Л Ь К А - В Е Р Е Д У Л Ь К А ОЛЯ ГАЄЦЬКА Сонце кинуло своє проміння на дівчинку, що пробуджувалася зі сну. — Мамо, я не хочу, щоб сонце на мене сві тило. Я ще хочу спати! — Вставай, Юлю, вже пізно, час іти до світ лички! Ось тут я приготовила тобі одяг, помий ся, відмовимо разом молитву, а сніданок вже приготований. — Чому мушу кожного дня чистити зуби, я почистила вчора їх. І я хочу вдягнути білу су конку, а не синю, і взути нові мешти. За столом вже сиділи бабуся і тато, а Юля знову почала вередувати: — Я не хочу круглої булочки, прошу мені дати рогалика і, мамусю, не давай мені пома ранчевого соку ані молока. Я буду пити ”кока- колу”. Тато вже хотів сварити на Юлю, але бабуня стала в обороні своєї пестунки: — Вона добра дитина, лише... ’’вередуль- ка”! Вчителька принесла до світлички нові ігри і забави. Діти по черзі оглядали і бавилися нови ми іграшками. Юля відкинула свою забавку і почала відбирати ведмедика від малого Марка та складанку від Лідусі. Коли треба було відда ти забавки, Юля сіла в куточку й не хотіла з ні ким говорити. А коли діти смачно заїдали до брий борщик і м’ясо, Юля сказала вчительці: — Я хочу морозиво і чоколяду, бо мені бор щик не смакує. Діти сміялися з неї і кликали ”Юлька-вере- дулька”! Сьогодні до світлички завітали небувалі гості: хворі діти, які приїхали з Києва на ліку вання. Вчителька пояснила всім дітям, які не знали про те, що сталося в містечку Чорнобилі коло Києва. Вона сказала, що кілька років тому там був великий вибух великої машини. Того всього, що там сталося, не було кому допиль нувати і затруєне проміння з цієї машини розій шлося по нашій українській землі. Воно затруї ло наші ріки, озера й повітря. Від цього вибуху потерпіло і згинуло багато дітей. Діти, які відві дують нас, приїхали сюди, щоб їм допомогли виздоровіти. Мала Катруся з Києва сіла біля Юлі і запи тала, чому вона сумує, а коли довідалася — по чала розказувати: Діт и Чорнобиля. Фотографія виконана Лідією Чврник в Київській лікарні. Children of Chernobil. Photo by Lida Chernyk. — Знаєш, Юлю, діти в Києві не мають час то ані молока, ані смачних булочок з шинкою, ані гарного теплого одягу, але ми не плачемо, а віримо, що у нас колись буде краще. Юля слухала уважно і про щось довго ду мала, а увечорі прибігла до бабусі і сказала: — За кілька днів буде у нас велике свято — Різдво Христове. Татко вже приготовляє ялин ку, а ми з мамою будемо її прибирати. Новона роджене Дитятко Ісус принесе нам багато ра- дости. Я хочу, щоб моя нова приятелька з Ки єва теж раділа. Бабусю, поможи мені запакува ти для Катрусі (вона вже завтра від’їжджає на Україну) від мене подарунки. Юля приготовила свої нові суконки, све- терки, іграшки, а бабуся ще додала чоколяду. — Прошу тебе ще, бабусю, — не кличте мене більше ’’вередулька”, бо я буду часто ду мати про свою нову приятельку Катрусю і про дітей, що живуть на Україні і це допоможе мені стати зовсім іншою дитиною. До своїх щоденних молитов Юля додала: — Бозю, дай, щоб Новонароджене Дитятко допомогло виздоровіти малій дівчинці з дов гими ясними косами — Катрусі та всім дітям на Україні, і дай, щоб ніколи, ніколи не було там більше страшних отруйних вибухів! ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1990 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
