Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Л а р и с а С к о р и к З ДУМКОЮ ПРО УКРАЇНУ Приємно чути, що українські жінки Америки ні на хвилину не забувають, що є Україна, що вона по винна бути, що буде вона незалежною, що буде вона державою і що кожний ваш порух, кожне ваше діян ня спрямовані саме на це. І можливо те, що нині ук раїнські жінки на Батьківщині почали активізувати ся, що вони відроджують тепер Союз Українок в Ук раїні, — в цьому є і ваша велика заслуга. Бо це не просто сентимент до нашої історії і до того, що та кий Союз існував, а розуміння того, що Союз Украї нок безперервно існує у вашій особі і безперервно працює і дбає про ту духовну міць України, — це і побудило наших жінок іти вашими слідами. Ми вам низько вклоняємося за вашу роботу, за вашу любов і за вашу постійну та повсякденну турботу про те, щоб і ваші діти росли, за те, що Україна отримувала від вас постійно моральну і матеріяльну підтримку. Жінка у двох світах. Я погоджуюся, що дійсно Україна є одна і героїчні представники, а особливо героїчні дочки завжди пам’ятають про те, що вона так довго не мала незалежности, так довго не була державою на рівні інших європейських держав, і це спонукало вас на постійну боротьбу і роботу во ім’я України. Щиро дякую і хочу нагадати про свою зу стріч, яка відбулася років 15 тому, коли прибула з американського континенту Віра Вовк і ми коротко з нею зустрілися. Я усвідомила тоді ту неймовірну різ ницю, яка є між людиною того і цього світу. Якщо ви дозволите, я прочитаю свій вірш, який написала тоді під враженням цієї зустрічі: Як тяжко світ розпавсь на два світи, Мільйони скалок так болять в зіницях... В яких ночах, в яких чужих зірницях Ми пропливаєм всесвіт — я і ти. Ми стрілись лише мить, від небуття на крок, На вічній сцені вічного театру Наш перший і останній діялог Короткий був і нескінченно вартий. То було віддзеркалення душі, Відлуння власної і радості, і муки. І вже не стало жодної межі, І вже не буде жодної розлуки. І знов народ один, і Бог для нас єдиний, І віра у останню сіль землі, Що так розлого зветься — Україна, Та тільки як нам віднайти її? Тобі тяжить її земна делекість, А я шукаю в близькості її, Химеру з дивним йменням — непідлеглість, В які вона подалася краї? Сильніше всіх єднань спільнота віри й болю І все ж, мій друже, в світі два світи: Ти у краю, що знає присмак волі, Я там, де замело її сліди. Така між нами зорана рілля, І розметала нас лиха негода, До мене рабство щириться щодня — Тобі у вічі дивиться Свобода! Дійсно, та межа, яка існувала в нас між рабством і тою свободою, якої зазнали ви після тяжких років, бо покидати свою землю, то велика печаль, а їхати в чуже і невідоме, то завжди великий страх. Але таки Бог вів вас тими дорогами, які привели вас на ту землю, яка дала вам можливість вирости, виростити дітей і найголовніше — ви так багато зберегли і так багато повертаєте Україні щодня. У нас в Україні те пер починається відродження, ми йдемо до того сонця свободи і під тими підписами і тисячами пра порів, які були у нас на демонстрації, ми всі думали про вас. Багато з вас було тоді на тому святі нашого єднання, нашої соборности, нашої держави. І з того часу відбулося дуже багато інших імпрез такої висо кої духовної напруги, однією з яких було свято 500- річчя українського козацтва. І на тому святі українці з Америки були як рівні серед рівних, а навіть як ті, НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1990 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
