Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З чужих композиторів піяністка виконує Й.С. Ба- ха, Гайдна, В.А. Моцарта, Д. Скарлатті, Бетговена, Шуберта, Шопена, Ліста, Брамса, Сен-Санса, Деб- юссі, Скрябіна, Еміля фон Зауера і інших. ★ * * Атрибути піяністики Дарії Каранович численні. Солідна техніка, широка скаля музичної палітри, ми стецька зрілість та відчуття у виконуванні різних п іа н іс ти ч н и х стилів — все це принесло ювілятці вдяч ність міжнародної публіки і схвальні відозви числен них критиків. Слід зацитувати головніших: ’’Під безпосереднім впливом Заходу (стало ме шкає у Відні) скристалізувалася Д. Гординська-Ка- ранович, одна з найздібнійших колишніх учениць В. Барвінського, у зрілу і навіть рутиновану піяністку. Одинокий її концерт під час короткого побуту у Львові, що відбувся заходом ”СУПРОМ-у” 4 лютого 1938, залишив по собі найкраще враження під кож ним оглядом. Особливе признання і подяка нале житься піяністці за те, що програму свого концерту зложила з творів виключно українських сучасних композиторів (Галицьких і з Великої України)”. ’’Знані вже у нас Прелюдії Л. Ревуцького Оп. 4 і 11 показалися, через свою виразність і легкість ви разових і піяністичних концепцій, дуже підхожими для легкого й елегантного стилю гри. ’’Українська сюїта” Барвінського, виконана у Львові вперше в ці лості (4 частини), дала солістці можливість виказати ціле її відтворче уміння, почавши від опанування великої динамічної скалі, усіх технічних і виразових засобів, аж до почуття широкої форми. Цікаво було почути твір одного з наймолодших наших компози торів, Тараса Микиші "Варіяції на тему чумацької пісні”, що мають досить багато оригінальности в ко- льориті, гармоніці і загальній п іа н іс ти ч н ій фактурі. Гарно й поетично були виконані: "Мала сюїта” Нес- тора Нижанківського і ’’Сцени з Гуцульщини" Мико ли Колесси. Крім цього чули ми ще Косенка ’’Поему” і Людкевича ’’Пісню до схід сонця”, з яких остання особливо припала піяністці до вподоби. Наддатки були також українські.” (Роман Савицький, "Україн ська музика”, ч. З, 1938, ст. 50-51). "На залі панувало грудневе зимно але публіка була одуховлена внутрішньою теплотою (артистки) — а це ж успіх”. ("Зальцбурґер Фольксцайтунґ”, 28 грудня 1946). (Із рецензії на Віденський фільгармонічний квартет): ”Ми маємо щасливий вибір піяністки, якої технічне знання є щасливо сполучене із серцем і ду хом та вигідно достосовується до струнних інстру ментів”. ("Лінцер Фольксблят”, 29 листопада 1950). "Її гра субєктивна і Грандіозна в найкращій тра диції віртуозів”. ("Нью-Йорк Тайме”, 19 травня 1952). ’’Пані Каранович сполучає автентичний музич ний тренаж із актуальним музичним талантом... багата була сонорність і численні були "софістика- ції” її гри”. (’’Нью-Йорк Гералд Трибюн”, 19 травня 1952). "Піяністка має гарну європейську школу і благо родну манеру триматися на естраді та користува тися технічно-віртуозними засобами, які в неї не є метою, а лише методою змістовно показати музич ний твір”. (Володимир Грудин, ’’Свобода”, ЗО липня 1954). ’’Вона є фундаментальним виконавцем фортепі- янної музики зі всіма ознаками шляхетної європей ської культури. Маючи досконалий технічний апа рат, який дозволяє їй виконувати твори різного ха рактеру і різних жанрів, вона проте тяжить до творів з інтерпретаційною глибінню, прагнучи до розкриття в них того чи іншого образу. Вона не спокушається, судячи по програмі, творами з, може ефектовною, але здебільшого зовнішньою віртуозністю. Тому її Бах (Токката ц-моль) і Бетговен (Соната Оп. 31 д- моль) так переконливо і глибоко прозвучали, що хо тілося без кінця їх слухати”. ’’Другий відділ програми був відданий україн ським композиторам. Виконано дві Прелюдії Фо- менка, ’’Думку” і "Листок до альбому” Барвінського та два Етюди Грудина. Всі ці твори були кольорит- но, прегарно виконані, були зогріті творчим вогнем піяністки і дуже вразили авдиторію, яка бурхливо оплескувала артистку, викликавши присутніх авто рів. Як один з них мушу підкреслити, що під руками пані Дарії Гординської-Каранович мої Прелюдії, які покищо не мають творчо-виконавчих традицій, про звучали на тому високому мистецькому рівні, на яко му були виконані і клясичні твори, перевірені вже довшим часом. Нема більшої радости для автора, який, слухаючи свій твір, чує, що його думки і на міри, народжені в самотній тиші, розгадані і розкриті виконавцем, а тому і переконливі для слухачів”. (Ми кола Фоменко, "Свобода”, 18 січня 1961). "Сюїту Грудина піяністка виконала з віртуозним розмахом і динамічними контрастами”. (Володимир Грудин, ’’Свобода”, 21 травня 1963). "Інтерпретація всіх творів була правильна, ми стецько логічна. Свій ліризм, співучість, свій м’який удар піяністка з успіхом застосувала до романтичної частини програми, натомість у Сюїті Грудина зуміла переключити себе на більше радикальні настрої і модерну імпресіоністичну техніку гри, тобто показа ла широкий діяпазон свого піяністичного уміння. На окрему вдячність заслуговує (піяністка) за плекання українського поважного репертуару”, (Зиновій Лись- ко, ’’Свобода”, 21 травня 1963). ’’’Українська сюїта’ (В. Барвінського) — вибагли ва технічно, цікава і трудна для виконання. У ній пія ністка виявила себе справжнім мистцем” (Оксана Бризгун-Соколик ’’Гомін України”, 3 травня 1964). (Про ’’Українську сюїту” В. Барвінського); "Тут заблищали не тільки всі вальори і брилянтова техні- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top