Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛЕСЯ В день 1-го листопада в українській школі відбувся концерт. Зібралося багато людей, які з радістю прислухувалися до гарного дитячого співу, деклямацій та інсценізацій, та найбільше всім подобалося як деклямувала Леся. Вона відважно вийшла на сцену та голосно й дуже виразно говорила вірш про молоденького стрільця, що колись в листопадовий день бо ровся на вулицях Львова разом з Січовими Стрільцями, щоби здобути Українську Держа ву. Леся щиро переживала те все, що розказу вав поет у вірші, бо вчилася в рідній школі про все, що діялося у Львові в листопаді 1918 року. На концерт приїхала бабуся Дарця з Нью Йорку, яка раділа успіхом Лесі а навіть малень ка сестричка Лесі Ксеня (хоч ще нічого не розу міла) плескала в маленькі долоні, коли поба чила Лесю в народнім строю з квіточкою і стрі чечкою у волоссі. Цього вечора Леся втомлена скоро заснула. Коли вранці пробудилася, на її личку ясніла дивна усмішка. Вона розказувала брат чикові Данилкові про цікавий сон, що їй при снився. Над її ліжечком ніби нахилився моло денький стрілець. Він мав зелену шапку з три зубом, прикрашену червоною калиною і ска зав: ’’Дякую тобі, Лесю, що ти про мене не за була. Бачу, що ми недаром боролися за Украї ну* бо українські діти про нас згадують, співа ють стрілецьких пісень і моляться за нас”. Ню-Йорк, 2 жовтня, 1988 р. м ій дідусь Падають листочки в нашому саді: Брунатні, червоні, жовті й золоті. Лиш вітер їх гонить — кудись їх несе, То грається ніжно — то гнівно мете. Розказала вчора матуся мені Як на Україні в осінні ці дні Боролося військо юне, молоде — За волю віддало там життя своє. Гей летіть листочки, далеко летіть І може самотній найдете там гріб І хрестик з берези, що колись стояв — Він може стоїть ще, а може вже впав.. Це Дідусь мій рідний за волю поляг Як в руках держав він синьо-жовтий стяг І тому у церкві в осінні ці дні Свічечку я свічу, Дідусю, Тобі. І молюся щиро: ’’Боже, поможи, Щоб був я відважним, Дідусю, як Ти, В обороні волі зі зброєю став Так як Ти, Дідусю, у Львові стояв!” Ой летіть листочки, аж під Львів летіть, Бо може ще хрест той з берези стоїть. Скажіть Дідусеві, що знаю про все, Скажіть, що та воля напевно прийде! Нью-Йорк, 5 жовтня, 1988 р. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top